yitnaechani: (animated)
Іноді життя нагадує біг босоніж по безкінечному палаючому полю. На ногах вже згоріла та відросла заново сьома шкіра, а кінця досі немає. І ти дивишся за горизонт та розумієш, що це назавжди, що це неможливо змінити, а можна лише звикнути і терпіти... Така наша людська доля...
yitnaechani: (animated)
Сірий асфальт
На ньому розсипані
Шматочки кольорової крейди

Я малюю ними помаранчове сонце,
Щоб воно гріло нас ўзимку
І не давало замерзнути нашим серцям

Я малюю блакитне небо,
Щоб ў ньому літали наші мрії
Бо без мрій люди не можуть жити - як без повітря

Ще намалюю:
Білі хмаринки - це наші думки,
Темні хмарки - це наші печалі

Я намалюю людей різними кольорами,
Бо без людей було б самотньо і сумно
На нашій великій планеті

Намалюю квіти - ще залишилося багато крейди
Червоні, рожеві, фіолетові
Тепер цей світ буде тепло-барвистим

І довгою стиглою зимою людям не буде холодно...
yitnaechani: (animated)
Як дивно іноді виходе, варто поміняти лише одну літеру, і вираз "широка душа" міняється на "широка дупа". %)
yitnaechani: (ingrid karlson)
Сьогодні я засмучена і навіть трошки зла...
Сьогодні моя душа плаче від нестерпних образ
Плаче, як бурхлива повноводна річка з її мутними струмами-водами
Сьогодні моя душа клекоче від гніву,
Клекоче, як гаряче вулканічне озеро...

Я не розумію. Чому люди роблять це один одному? Це ж боляче. Чому, маючи одну й ту саму проблему, ми не об'єднуємось, а навпаки - відокремлюємось, оголошуючи війну протилежній стороні?

Хоча... Яке я маю право про це говорити. Я ж сама вчиняю так само...

300 км/с

Oct. 6th, 2009 09:09 am
yitnaechani: (ingrid karlson)
Іноді мені страшно хочется літати, розвиваючи швидкість понад 300 км/с.
Просто розбігтися, підстрибнути і злетіти ў повітря - як той змієвидний дракон з фільму Міядзакі. Літати, перекручуватися та зміїтися між хмарами. Як тайфун, як ураґанний вітер.
Так швидко, щоб вітер гудів ў вухах.

Може, я ў попередньому житті була драконом? Іноді так хочеться зірватися з місця, розкрити крила і злетіти ў небо. А потім ўсе вище і вище... до космосу, і там набравши понадсвітлову швидкість, яскравою блискавкою зникнути між зорями...
yitnaechani: (ukrainian)
Іноді буває такий настрій... хочеться заспівати щось таке пафосне, про Україну, про волю незламанну, щось патріотичне... от гімн, наприклад. Але співати наш кволий "щеневмерлий" гімн якось не хочеться - бо він не містить ўсіх тих емоцій, які я ў цей момент почуваю... і тоді я починаю просто придумувати слова, навмання, як вийде... такий собі струмок думок... і слова пливуть, і збиваються ў рядки... і хоча виходить, ўсе одно, ламано та кострубато, але на мій невибагливий погляд досить так непогано... і коли серце відбиває ритм, а ў голові крутяться думки, я просто промовліяю про себе оці придумані рядки...


Підіймайся, Україно!
Київ та Полтаво,
Хай ланами та долами
Рознесеться слава.

Хай луною відізвуться
Степи і Карпати
Піднімайтесь, вільні люде,
Неньку захищати!

Доки правда та свобода
У серцях палає,
Нас ніякий злісний ворог
Нігди не здолає!

Грій вогнем, дай сили, серце,
У скрутну годину
Об'єднаймось й збережімо
Нашу Україну...

Profile

yitnaechani: (Default)
yitnaechani

October 2016

S M T W T F S
      1
234 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 12:33 am
Powered by Dreamwidth Studios