yitnaechani (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
yitnaechani) wrote2009-10-14 09:11 am
yitnaechani) wrote2009-10-14 09:11 am
Принцеса-мононоке
Нещодавна таки подивилася фільм Хаяо Міядзакі "Принцеса-мононоке". Деякі моменти ў ньому були мені незрозумілі, а деякі здалися суперечними. Я почала шукати в інеті інфу по нього, і натрапила на одне цікаве інфтерв'ю з Міядзакі, де він розповідає про "Мононоке" та той сенс, якій він вклав ў цю стрічку.
Мультфільм відноситься до жанру "історичного фентезі" - тобто в основу покладені реальні історичні події (ў данному випадку - процеси), але ще додано елемент казки (вигадані створіння з японської міфолоґії).
Ў фільмі зображаються жителі так званого Татара-Ба ("Залізне Селище") - поселення, жителі якого промивають залізний пісок, виплавляють метал та роблять з нього вогнепальну зброю. (Зображена ў фільмі зброя, дійсно, існувала ўстародавній Японії.)
Виявляється, ў фільмі режисер торкається певних моментів та реалій з японської історії, які невідомі європейцям.
Складні відносини між "Лісом" та селянами, та селянами і жителями Татара-Ба - ўсе це має свій історичний "бекґраўнд". В інтерв'ю Міядзаки розповідає кілька речей, які міняють сприйняття на зображенго конфлікту.
Також Міядзакі розповідає, що він не хотів знімати просто ще один фільм про "хороших та поганих", а хотів зобразити ўсіх його героїв одночасно і хорошими і поганими.
Тому за сюжетом, ані Духи Лісу, ані жителі Татара-ба - не є повністю позитивними та "завжди правильними" персонажами.
Ось кілька цікавих уривкі з цього інтерв'ю, які привернули мою увагу:
Хаяо Міядзакі про "Мононоке":
І: Ў людей були причини (знищувати ліс)?
М: Так. Ў простих людей були на це причини. В епоху Едо було посаджено та вирощено багато чудових лісів, але це тому, що їх було посаджено на землях феодалів. Тож, якщо хтось зрізав з них хоча б одну гілочку, йому відрубали руку або голову. Ось так феодали вирощували та захищали свої ліси. А оскільки фермери, що жили навколо цих лісів, були дуже бідними, вони сподівалися, що якимось чином зможуть знищити частину лісів ў цих землях.
Якби ми розгладали цю ситуацію тільки з точки зору людей, то лісів вже давно б не існувало. Через ту страшну силу, якою вони були створені. Тож, насправді, це дилема між гуманізмом та вирощуванням лісів. Саме ў цьому полягає проблема руйнування навколишнього середовища, з якою ми стикаємося ў ґлобальному масштабі. Ў цьому ўся складність відносин між людиною та природою.
...
І: Що Ви скажете про ворожнечу між самураями та жителями Татара-Ба?
М: Такі речі були звичайною справою. Вимиваючи залізний пісок, жителі Татара-Ба розмивали гори та холми. Вода йшла крізь жолоб та розмивала схил гори. Потім, брудна вода із глиною проходила крізь інший жолоб, щоб залізний пісок міг поступово осісти. Цей процес забруднював воду, та змивав глину та шлак ўниз за течиєю. Таким чином, сільскогосподарські поселення та річки нижче за течиєю ўтопали ў шлаку. А це було серйозною проблемою для вирощування рису.
Тож, між фермерами та жителями Татара-Ба нерідко виникали конфлікти. Коли місцеві самураї напали на Татара-Ба, вони не робили щось погане, насправді вони навіть ў чомусь були праві. Ў ті часи ще не було чіткого розділу між самураями та фермерами (деякі самураї також були фермерами). Тому не дивно, що між ними та Татара-Ба з часом виник серйозний конфлікт.
...
І: Я гадав, що сила та витривалість жінок Татара-Ба це ті жіночі риси, які ми бачимо ў сучасному суспільстві.
М: Не те щоб я хотів, щоб вони виглядали по-сучасному. Зобразити Татара-Ба під керівництвом чоловіків - це було б занадто звичайно та нецікаво. Якби я зробив головою Татара-Ба чоловіка - то він був би звичайним управлінцем, а не новатором чи революціонером. А якби це була жінка, то вона була б революціонеркою, навіть якби робила ті ж самі речі.
Тому я не став зображати жительок Татара-Ба, як звичайних жінок, яким потрібен захист чоловіків, або просто, як членів їхніх сімей. Я навмисне відвів їх від цього. Я думаю, ў селищі Татара-Ба були діти, але, якби вони були зображені ў фільмі, це б занадто ўсе ускладнювало. Тож я не став цього робити. Зрештою, там таки буде багато дітей, але я не хотів зображати Татара-ба вже на цій стадії існування.
...
І: Кая, котра бачила, як Ашітака їде (з рідного селища), була закохана ў нього?
М: Так, звичайно. Вона називала його "ані-сама" (старший брат), але це означає, що він просто був старшим хлопем ў її клані.
І: То вони не справжні брат та сестра?
М: Якби вони були братом та сестрою, це було б зовсім не цікаво. Раніше ў Японії було багато шлюбів між кровними родичами. Я думав про Каю, як про дівчину, яка мала згодом одружитися з Ашітакою. Але Ашітака обрав Сан. Нема нічого дивного ў тому, щоб жити із Сан, яка живе досить жорстоким життям.
І: Ў людей були причини (знищувати ліс)?
М: Так. Ў простих людей були на це причини. В епоху Едо було посаджено та вирощено багато чудових лісів, але це тому, що їх було посаджено на землях феодалів. Тож, якщо хтось зрізав з них хоча б одну гілочку, йому відрубали руку або голову. Ось так феодали вирощували та захищали свої ліси. А оскільки фермери, що жили навколо цих лісів, були дуже бідними, вони сподівалися, що якимось чином зможуть знищити частину лісів ў цих землях.
Якби ми розгладали цю ситуацію тільки з точки зору людей, то лісів вже давно б не існувало. Через ту страшну силу, якою вони були створені. Тож, насправді, це дилема між гуманізмом та вирощуванням лісів. Саме ў цьому полягає проблема руйнування навколишнього середовища, з якою ми стикаємося ў ґлобальному масштабі. Ў цьому ўся складність відносин між людиною та природою.
...
І: Що Ви скажете про ворожнечу між самураями та жителями Татара-Ба?
М: Такі речі були звичайною справою. Вимиваючи залізний пісок, жителі Татара-Ба розмивали гори та холми. Вода йшла крізь жолоб та розмивала схил гори. Потім, брудна вода із глиною проходила крізь інший жолоб, щоб залізний пісок міг поступово осісти. Цей процес забруднював воду, та змивав глину та шлак ўниз за течиєю. Таким чином, сільскогосподарські поселення та річки нижче за течиєю ўтопали ў шлаку. А це було серйозною проблемою для вирощування рису.
Тож, між фермерами та жителями Татара-Ба нерідко виникали конфлікти. Коли місцеві самураї напали на Татара-Ба, вони не робили щось погане, насправді вони навіть ў чомусь були праві. Ў ті часи ще не було чіткого розділу між самураями та фермерами (деякі самураї також були фермерами). Тому не дивно, що між ними та Татара-Ба з часом виник серйозний конфлікт.
...
І: Я гадав, що сила та витривалість жінок Татара-Ба це ті жіночі риси, які ми бачимо ў сучасному суспільстві.
М: Не те щоб я хотів, щоб вони виглядали по-сучасному. Зобразити Татара-Ба під керівництвом чоловіків - це було б занадто звичайно та нецікаво. Якби я зробив головою Татара-Ба чоловіка - то він був би звичайним управлінцем, а не новатором чи революціонером. А якби це була жінка, то вона була б революціонеркою, навіть якби робила ті ж самі речі.
Тому я не став зображати жительок Татара-Ба, як звичайних жінок, яким потрібен захист чоловіків, або просто, як членів їхніх сімей. Я навмисне відвів їх від цього. Я думаю, ў селищі Татара-Ба були діти, але, якби вони були зображені ў фільмі, це б занадто ўсе ускладнювало. Тож я не став цього робити. Зрештою, там таки буде багато дітей, але я не хотів зображати Татара-ба вже на цій стадії існування.
...
І: Кая, котра бачила, як Ашітака їде (з рідного селища), була закохана ў нього?
М: Так, звичайно. Вона називала його "ані-сама" (старший брат), але це означає, що він просто був старшим хлопем ў її клані.
І: То вони не справжні брат та сестра?
М: Якби вони були братом та сестрою, це було б зовсім не цікаво. Раніше ў Японії було багато шлюбів між кровними родичами. Я думав про Каю, як про дівчину, яка мала згодом одружитися з Ашітакою. Але Ашітака обрав Сан. Нема нічого дивного ў тому, щоб жити із Сан, яка живе досить жорстоким життям.