Алішер Навої

باغ ايچره سنگا ساچتى گل أق و قيزيل يافراق شاه باشيغه انداق كيم ايل أق و قيزيل يارماق
Bagh ichre sanga sachti gul aq u qizil yafraq, Shah bashighe andaqkim el aq u qizil yarmaq.	Ў саду троянди сипали на тебе білі та червоні пелюстки Подібно тому, як народ сипав срібні та золоті монети на голову шаха.

Це не арабська і не персидська. Це староузбецька мова, яка існувала ў 13'-19' сторіччях (також її ще називають чаґатайською або староуйґурською).
Староузбецька записувалася арабським алфавітом з додатковими літерами گ [g], پ [p] та چ [ʧ] - як і ў персидській мові. Вважається, що ў староузбецькій розрізнялися "тверді" та "м'які" голосні (сучасна узбецька втратила цю рису), але на письмі ця різниця не відображалася, бо арабське письмо не дуже пристосовано для позначення голосних.

Це був уривочок з поеми Алішера Навої.

Виявляєтья, в узбеків та уйґурів у ті часи була ціла купа різних поетів та письменників (не менше ніж у нас). Їх там налічується десь кілька десятків. Від деяких з них залишилося багато віршів, творів та біоґрафічної інформації, а від деяких - лише кілька віршів та один-два уривчасті факти з життя.