yitnaechani: (Default)
Физиология центральной нервной системы. Анатомия органа слуха:

Звук, характеризующийся только одной частотой (например, 2000 Гц), называется тоном. Но в повседневной жизни чистых тонов практически не бывает. Обычные звуки, от самых музыкальных до самых шумных, почти всегда содержат много частот.
Звуки, которые мы считаем музыкальными, состоят из ограниченного числа частот, обычно из основного тона с несколькими гармониками. Основной тон определяет "период повторения" сложных флуктуации звукового давления. Гармоники - это обертоны с частотами, кратными основной частоте. С помощью различных приборов можно получить почти чистые тоны, но "тоны", производимые музыкальными инструментами, содержат гармоники. Разные инструменты различаются по числу и относительной интенсивности обертонов, сопутствующих основному тону. Некоторые инструменты не могут издавать определенные обертоны; например, звуки, издаваемые замкнутыми трубами органа, содержат только нечетные гармоники, частоты f0, Зf0, 5f0 и т.д. Именно эти особенности частотного спектра создают разнообразие звуков в оркестре. Если звук включает очень много частот, то тогда это "шум", а если все частоты в таком звуке обладают равными интенсивностями, то он называется белым шумом. У других шумов иные частотные спектры, но для всех таких звуков характерно, что в записях изменений во времени их уровня звукового давления отсутствует очевидная периодичность.


Пример таких звуков с кратными частотами это музыкальные ноты в разных октавах. У ноты "ля" первой октавы частота 440 Гц, у второй октавы - в 2 раза выше, итд.

Номер октавыТрадиционное названиеЧастота ноты "ля"
в октаве
0субконтроктава27.5 Гц
1контроктава55 Гц
2большая октава110 Гц
3малая октава220 Гц
4первая октава 440 Гц
5вторая октава880 Гц
6третья октава1760 Гц
7четвёртая октава3520 Гц
8пятая октава7040 Гц


[link] - Частота звучания всех остальных нот в разных октавах.
yitnaechani: (Default)
Троцкий развивает дальше идею о трудовых армиях и принудительном труде для всех членов общества, предложенную ещё Марксом и Энгельсом (в "Манифесте" оно шло пунктом №8 в списке необходимых мер, а в "Принципах коммунизма" Энгельса - пунктом №5):

Лев Троцкий, 9' съезд РКП (1920 год):

Эта милитаризация немыслима без милитаризации профессиональных союзов как таковых, без установления такого режима, при котором каждый рабочий чувствует себя солдатом труда, который не может собою свободно располагать, если дан наряд перебросить его, он должен его выполнить; если он не выполнит - он будет дезертиром, которого карают. Кто следит за этим? Профессиональный союз.
...
Наконец, карательные меры, от которых мы не уйдем, по отношению к шкурникам, дезертирам труда, - словом, целая сложная система духовных мероприятий, организационных, материальных, премиальных, карательных, репрессивных, которая может в результате своего согласованного систематического применения на основе общего подъема уровня культуры в стране, в течении ряда лет, десятилетий поднять производительность труда, поднять на такую высоту, на какую никогда ни при каком другом строе производительность труда не повышалась.

Но нет сомнения, что производительность труда сейчас, сегодня в наших трудовых армиях ещё достаточно низка, особенно в первые периоды применения. Это очень важный фактор, что в первый период она была гораздо ниже, чем теперь. Когда мы читали сводку первых недель и дней применения бывшей III армии на фронте труда, то мы усматривали, что для того, чтобы заготовить куб дров, нужно применить 13-25, иной раз 20-30 красноармейцев. Цифра совершенно чудовищная: 3-4 человека, насколько я знаю, считались до войны нормой. Говорят, что зырянин один вырабатывал куб дров, а тут 30 человек! Но по проверке оказалось, что первый период войска часто были расположены от своих трудовых участков на расстоянии 8-10 и более верст, и что на переход расходовалась значительная часть рабочего дня. Оказалось, что значительная часть красноармейцев не знала, как валить дерево, как разрубить и т. д., не было инструкторов, хозяйственный орган оказался неприспособенным, не было инструментов. Этих причин достаточно, чтобы объяснить низкую производительность труда. Но возьмите последнюю сводку I трудовой армии, - из нее вытекает, что сейчас уже на кубическую сажень дров приходится 5 1/2 рабочих, а раньше было 13-15. Рядом с ними работает мобилизированный элемент, т.е. крестьяне. Их производительность труда ниже: там на кубичскую сажень приходится 7 рабочих.
yitnaechani: (animated)
http://fantlab.ru/forum/forum14page1/topic64page210#msg780830

При создании любого литературного произведения необходима цель и идея, месседж, послание, основная мысль, которая реализуется через форму этого произведения: сюжет, фабулу, конфликт, характеры, приемы, образы и т.д. Если изучать форму, средства выражения идеи, можно прийти к самой идее, содержанию текста и определить цели и задачи автора.
Но, если приемы используются просто так, а не с целью раскрыть содержание, запросто получается, что идея, послание, которое первоначально было заложено в тексте, искажается, и до читателя доходит не то, "что хотел сказать", а то, "что получилось".
Внетекстовые заявления тут роли не играют. Как говорится, слово не воробей, а тем более книга. Я сужу по только тексту произведения.


http://fantlab.ru/forum/forum14page1/topic64page212#msg784089

Согласна с тем, что в данном случае автор не справился с задачей. Заимствованные фразы просто разрушают атмосферу "серьезности" ситуации. Даже ерничанье не спасает от того, что сразу вылетаешь из атмосферы произведения. Предвидя замечание "А некоторые не вылетают" - А другая часть читателей, помнящая Чехова, вылетает. Неужели это сделано исключительно для того, чтобы те, кто помнят классику, недоумевали?
Вопрос не в том, что прием применен не по учебнику, а в том, что он применен бессмысленно. Тут уже задавали вопрос - что это дает книге? Почему характер и ерничанье героя нельзя раскрыть другими словами, не позаимствованными у классика? Зачем Чехова мучить? Идея-то какая? Мысль какая? Просто показать, что автор может брать чужие слова и давать их любому персонажу? Это тоже не идея книги. Если считать, что это и было целью автора, не очень-то лестная картинка получается.
yitnaechani: (Default)
Воістину, знання - неоцінимий скарб людини, джерело слави, благодаті, радості, піднесення, щастя і задоволення. Блажений той, хто прагне до нього, і горе недбайливим.

© Абдульбаха, персидський філософ

PS Якою мовою знашла, такою і публікую. ))
yitnaechani: (Hillary Duff)
"Разум - это сверкающий драгоценный камень, всевышний Аллах сотворил его в мозгу, а свет его поместил в сердце, постигающем сокровенное опосредованно, а ощутимое - с помощью наблюдения." © Рашидаддин Ватват


"Знай, что всякий, для кого знание станет путеводителем, никогда не собьется с пути, а всякий, для кого станут спутниками и товарищами люди, обладающие знанием и [наделенные] созерцанием, войско уныния никогда не займет пространство его сердца. Тот же, для кого наука станет другом, знание — путеводителем, кротость — везиром, разум — собеседником, деятельность — предводителем, доброта — отцом, благочестие — братом, а терпение — эмиром его войска, никогда страна его сердца не будет [знать] изнеможения и не претерпит изменений дом его счастья."
yitnaechani: (animated)
Я придумала. Я буду вивчати грузинську мову за поемою "Витязь у тигровій шкурі" Шоти Руставелі.
Базові правила ґраматики я ніби-то знаю, мені треба тільки набрати запас слів та виразів-фразеолоґізмів.

Я вже дістала грузинський ориґінал та український переклад (слава інтернетові!), і зараз от сиджу медитую над ними. :))

ქართული:Українська:
 
ყმამან უთხრა: “აღარ-წასლვა არ ეგების ჩემგან აროს.Відповів юнак: «Вагання, чи втекти звідсіль, немає,
იადონი მაშინ მოკვდეს, ოდეს ვარდმან იდამჭნაროს.Бо, коли троянда в'яне, соловей тоді вмирає;
ხამს, უძებნოს ცვარი წყლისა, მისთვის თავი ყოვლგან აროს,Щоб знайти росу цілющу, помандрує він в безкрає,-
ვერ უპოვოს, რა ქმნას, ანუ გული რითა დაიწყნაროს!Чим потішиться, що зробить, як роси не відшукає?
 
“უმისოდ მყოფი ვერ გავძლებ ჯდომასა, ვერცა წოლასა,Я без витязя не в силі ні сидіти, ні лежати.
მართ ნადირთაებრ გაჭრასა ვირჩევ, მათთანა რბოლასა;Ні! Мов звір той, подолаю перешкоди і загати!
ასრე გასრულსა რად მნუკევს, მისთა მებრძოლთა ბრძოლასა?Нащо цар мене благає проти ворога рушати?
სჯობს უყოლობა კაცისა მომდურავისა ყოლასა.Як з неволі мати друзів, краще зовсім їх не мати.
 
“მოვახსენებ ერთხელ კვლაცა, აწ რაზომცა მეფე წყრების,Знов благатиму владику - може, гнів його розвію,
ნუთუ გაბრჭოს, გული ჩემი ვით იწვის და ვით ენთების;Може, він збагне нарешті, як я серцем пломенію.
არ გამიშვებს, გავიპარვი, რა იმედი გარდმიწყდების,Не відпустить - сам подамся, всяку втративши надію,
მე თუ მოვკვდე, ჩემი კერძი სოფელიმცა გარდიფხვრების!»І, коли помру,- покину життьову я веремію».
yitnaechani: (animated)
باغ ايچره سنگا ساچتى گل أق و قيزيل يافراق
شاه باشيغه انداق كيم ايل أق و قيزيل يارماق
Bagh ichre sanga sachti gul aq u qizil yafraq,
Shah bashighe andaqkim el aq u qizil yarmaq.
Ў саду троянди сипали на тебе білі та червоні пелюстки
Подібно тому, як народ сипав срібні та золоті монети на голову шаха.


Це не арабська і не персидська. Це староузбецька мова, яка існувала ў 13'-19' сторіччях (також її ще називають чаґатайською або староуйґурською).
Староузбецька записувалася арабським алфавітом з додатковими літерами گ [g], پ [p] та چ [ʧ] - як і ў персидській мові. Вважається, що ў староузбецькій розрізнялися "тверді" та "м'які" голосні (сучасна узбецька втратила цю рису), але на письмі ця різниця не відображалася, бо арабське письмо не дуже пристосовано для позначення голосних.

Це був уривочок з поеми Алішера Навої.

Виявляєтья, в узбеків та уйґурів у ті часи була ціла купа різних поетів та письменників (не менше ніж у нас). Їх там налічується десь кілька десятків. Від деяких з них залишилося багато віршів, творів та біоґрафічної інформації, а від деяких - лише кілька віршів та один-два уривчасті факти з життя.
yitnaechani: (ingrid karlson)
Кілька цитат-уривків з Ізборника 1076 року. (Це 11' сторіччя.) Загалом цей Ізборник складається з повчань морально-релиґійного характера.
Мені там більше за ўсе подобається місце, де автор повчає шанувати книги та знання (другий з приведених тут абзаців). Звучить дуже гарно.

Написано літературною давньоруською мовою, хоча іноді трапляються і староболгарські вкрапління. Що харектерно, ў цьому тексті ўсі шиплячі - здебільшого м'які (чьто, книжьноѥ, чюдеса), а задньоязикові - тверді (книгы, дрȣгыихъ).
Як приблизно читаються спеціальні літери:
ѣ - [іе]
ѥ - [є]
оу, ȣ - [у]
ѧ, ѩ - [я]
ѫ, ѭ - [ю]
Літера "и" поруч з іншою голосною читається як [й].
Літери "ъ" та "ь" ў той час AFAICU ще читалися, як голосні [o] та [e]. Наприклад:
плъть (плоть),
сльзы (сльози),
чьстьныи (чесний)
сьрдцьмь (серцем)
въздьржѧниѥ (рос.: воздержание)


Не въсхошти веселовать сѧ въ мирѣ семь, все бо веселиѥ свѣта сего: съ плачьмь коньчаваѥть сѧ, и се ѩвѣ видѣти въ мирѣ семь въ дъвоихъ соусѣдѣхъ, у сихъ сватьбоу творѧть, а оу дрȣгыихъ мрьтвьца плачють сѧ, и тъ же плачь соуѥтьны, дьньсь плачють сѧ а оутро оупиваѭть сѧ:

Добро ѥсть братиѥ почѥтаньѥ книжьноѥ: паче вьсѧкомоу хрьстьѩноу блажени бо рече: испытаюштии съвѣдѣниѩ ѥго вьсѣмъ срд͠цьмь възиштють ѥго, чьто бо рече испытаюште и съвѣдѣниѩ ѥго, ѥгда чьтеши книгы, не тъшти сѧ бързо иштисти до дроугыѩ главизны, нъ поразоумѣи чьто глю͠ть книгы и словеса та, и тришьды обаштѧѩ сѧ о ѥдинои главизнѣ, рече бо въ сьрдьци съкрыхъ словеса твоѩ да не съгрѣшѫ тебѣ. Не рече оустытъчью изгла͠ахъ нъ и въ сьрдьци съкрыхъ да не съгрѣшѫ тебѣ, и поразоумѣваѩ оубо истиньнѣ писаниѩ правимъ ѥсть ими, рекоу же, оузда коневи правитель ѥсть и въздьржѧниѥ, правьдьникоу же книгы ѩ.
Не съставить бо сѧ корабль без гвоздии ни правьдьникъ бес почитаниѩ книжьнааго, и ѩко же плѣньникомъ оумъ стоить оу родитель своихъ, тако и правьдьникъоу о почитаньи книжьнѣмь, красота воину ороужиѥ и кораблѫ вѣтрила.

Они же рѣшѧ ѥмоу, по истинѣ имате, гъ͠, вешти, вельми противлѧюштѧ сѧ намъ, ѥдиноу отъ нихъ ѩсте , дроугоую же на шии и вашеи обѣшѧѥте, въ дроузѣи же мыѥте сѧ: знаменахоу же сими притъчѧми лоукавии: сто͠ѥ причѧштениѥ, и чьстьныи крьстъ, и стоѥ хрьштениѥ...
Тотъ же въпрошѧ, ихъ бжи͠и, члвк͠ъ глѧ͠, которааго же отъ трии тѣхъ боле боите сѧ, они же отъвѣштѧшѧ глщ͠е:
Аште бысте хранили въ чьсть ѥго же ѩсте, не могли быхомъ отиноудь приблїжити сѧ ли врѣдити христиѥна:

Сльзъ ли не имаши, нъ не отъчѧи сѧ, въздыхаи же чѧсто и тѧжько отъ вьсего срд͠ца, сльзы бо соуть дар бж͠ии, и по-малоу въздыханиѥмъ и оумилениѥмъ, испросиши ѣ оу: ба͠, вьсѧкъ бо просѧи прииметь.

Чьрвь съмѣренъ зѣло и хоудъ, ты же славныи градъ, но аще разоумьнъ ѥси самъ, оуничьжи гърдость свою, помышлѧѩ ѩко крѣпость твоѩ и сила , чьрвьмъ покоиште бываѥть.

Спѣши же никомоу же вереда сътворити: въ своѥмь дѣлѣ:

Свѧжи ѩзыкъ си, многашьды бо изв͠ѣштаѥть, ѥже ѥсть лѣпо таити:

Пии медъ по малоу, ѥлико юо ѥ съкрачѧѥши, то блг͠одѣть ти ѥ: и незапинани творить:
Оутоли гнѣвъ, бѣсȣ бо ѥсть оць͠: ѥгда без мѣры исходить:
Въ ѩзыцѣ прѣже врачѧ имѣи молитвоу:
yitnaechani: (ingrid karlson)
O'zbekУкраїнська
Eski zamonda bir shoir yo'lda borayotir edi. U ko'chaning bir tomoniga qarasa, bir odam g'isht quyayotir. Shoir unga yaqinlashdi va bildiki, bu odam she'r ham ukiyotir.У стародавні часи йшов по дорозі один поет. Подивився він в інший бік вулиці, бачить - якийсь чоловік цеглу робить. Поет наблизився до нього та побачив, що той чоловік ще й вірші читає.
yitnaechani: (ingrid karlson)
Нещодавній пост юзера [livejournal.com profile] ibigdan "За чьто они нас так не любят?" спричинив бурхливу дискусію. На данний момент там вже набралося 473 коментарів, і їх вже можна нарізати на цитати та лулзи. :))


[livejournal.com profile] tzrp:
Так это "правдивые российские СМИ" наградили Степана Бандеру званием Героя Украины???
[livejournal.com profile] ibigdan:
именно.
потому что в Украине ему такое звание не присваивали.
>>

[livejournal.com profile] gena_ivanov:
впринципе насрать кого вы полуляризуете...
[livejournal.com profile] ibigdan:
да я вижу - полны комменты насравших :)
>>

[livejournal.com profile] maxpolonski:
Человек, признающий свою независимость от России автоматом попадает в список врагов России. У этой страны в этом мире друзей нету. Кроме преданного флота и армии. И никакие новости тут не причем.
[livejournal.com profile] igorsova:
Судя по истории с Курском армия и флот попадают в категорию не друзей, а рабов.
р.Федерации не нужны друзья, ей нужны преданные рабы.
>>
yitnaechani: (ingrid karlson)
Ще кілька цитаток. Про вживання "дз" та "дж" в українській мові.

А. А. Москаленко, "Історична фонетика давньоруської і української мови", 1960:

Африката дз͡ українській мові - звук, очевидно, нового походження. ДЗ͡, як відомо, зустрічається переважно на початку слова.
Звук ДЗ͡ в українській мові почав з'являтися не раніше кінця XVI - початку XVII ст. Наприклад: gудзѣки (Акт. книга Полт. гор. ур., I, 141), дзвоны (там же, III, 28), Гандзи (там же, III, 68).

Звук ДЗ͡ зустрічається частіше в діалектах української мови. Наприклад, у гуцульському говорі: дз͡ерно, дз͡візда, одз͡еро, дз͡елений, тощо

...В усій давньоруській писемності нема ніяких слідів звука ДЖ͡. На думку П. Житецького ДЖ͡ з'являється тільки в українській писемності і не раніше кінця XVI - початку XVII ст., в результаті евфонічного посилення Ж через Д.


С. П. Бевзенко, "Українська діалектологія. Фонетика", 1974:

У багатьох південно-східних говорах спостерігається й заступлення африкат /дз͡/, /дз͡'/ відповідними фрикативними свистячими /з/, /з'/: зе́ркало, звоно́к, звін, звінки́й, зюрча́ть, зьо́бати...

Поліські (північноукраїнські) діалекти функціонуванням африкат /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ здебільшого збігаються з українською літературною мовою, хоч у частині з них, зокрема в полісько-волинських та в західній частині правобережнополіських (середньополіських) говорів, ці африкати вживаються дещо частіше. Найчастіше ж африкати /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ виступають в південно-західних діалектах, де маємо майже послідовне (за вийнятком окремих говорів, наприклад, подільскьких) вживання африкати /дж͡/ у дієслівних формах типу хо́джу, си́джу, та у випадках, що збігаються з літературною мовою (останнє торкається також африкат /дз͡/, /дз͡'/)...

...Разом із тим у південно-західних діалектах ширше, ніж у літературній мові, виступають африкати /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ у питомих слов'янських словах. Так у карпатських говорах, а частково також у галицько-буковинських, ще вужче у волинсько-подільских, африката /дж͡/, крім дієслівних форм I-ої особи однини теперішнього часу типу хо́джу, во́джу, виступає хоч і непослідовно, як рефлекс праслов'янських звукосполук dj у словах типу са́дж͡а (сажа), ме́дж͡а (межа), пр'адж͡, ме́дж͡и, поме́дж͡и (помежи).
yitnaechani: (ingrid karlson)
Праслов'янська-ДавньоруськаСучасна українська
[i]і, ии [i]и [ɪ]
[uː]ъ + і => ъі => ыы [ɨ]


Як відомо, з праслов'янських [i] та [ŏi] ў давньоруській мові сформувалися фонеми "и" та "ы".
Updated: Як зауважив пан [livejournal.com profile] aandrusiak, давньоруська "ы" насправді походить від праслов'янського довгого [uː], який поступово втратив свою огубленність.

Але вже ў 11' сторіччі ў південних діалектах давньоруської (від яких пішла українська мова) ці дві фонеми ("и" та "ы") почали "зливатися". Ў пам'ятках тих часів можна помітити перші помилки-переплутування ў вживанні цих літер - так ніби автори не знали, яку саме з двох літер треба вжити. Проте загалом їх було ўсе одно було мало.
Але ў 14' сторіччі кількість таких "переплутувань" збільшилася. Це вже була тенденція. Вважається, що саме ў ті часи фонеми "и" та "ы" об'єдналися в одну фонему.

Отож, давньоруським "и" та "ы" ў сучасній українській відповідає одна літера - "и" . (Відповідність була майже повною доки слова "инший","ирій" та інш. за новим радянським правописом не стали писати через "і".) Сучасна українська "і" загалом сформувалася з давньоруської "ѣ" та "о" ў закритому складі.
Український звук [ɪ] - звучить як щось середнє між "і" [i] та "ы" [ɨ]. en.wikipedia.org/Near-close near-front unrounded vowel

Доречі, такий процес відбувся не тільки в український мові. Ў південнослов'янських мовах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська) також відбулося злиття цих двох фонем. Ў сучасних болгарській та сербській мовах старослов'янским словам "ты", "мы", "рыба", "четыре" відповідають форми "ти", "ми", "риба" та "четири".

А. А. Москаленко, "Історична фонетика давньоруської і української мови", 1960:

...Однак у пам'ятках давньоруської мови з кінця XI і особливо XII ст. зрідка зустрічаються приклади, в яких букви Ы та И уживаються одна замість іншої, тобто позначувані ними звуки починають артикуляційно зближатися. Наприклад:
- плътолюбыя, неправьди, риба, трызны замість плътолюбия, неправьды, рыба, тризны (Зб. Св. 1073 р.)
- пытаниѥ, бити, ти замість питаниѥ, быти, ты (Св. Гр. Богосл. XI ст.)
- осырѣю замість осирѣю (від слова "сирота") (Зб. Св. 1076 р.)
- просыти, съвѣтьныкъ замість просити, съвѣтьникъ (Добр. єв. 1164 р.)
- пустиню, стидяхуся замість пустыню, стыдяхуся (Єв. 1283 р.)


Т. С. Бичкова, "Фонетичні особливості рукописних збірників XVII-XVIII сторіч", 2006:

Перші випадки змішування ы та і на письмі, трапляються ще у страослов'янських пам'ятках: народы - народи (ЄОр. 1зв.), архыстратига (ЄЧПок. 243) та інш. [60, с.101], а від XIV ст. такі випадки широко фіксуються страроукраїнськими пам'ятками.

На наявність злиття [ы] та [и] у XVIII ст. вказує низка особливостей тогочасного правопису. Так літера и широко вживається для позначення етимологічного [ы] у пам'ятках, що походять з різних говіркових територій [55, с.98].

В апокрифічних збірниках XVII-XVIII ст. такі позначення виступають найяскравіше після приголосних у таких позиціях:
а) у корені слова: синȣ (1ІР(Ф)136), ȣмислила (2Др60), навикла (2Др60), ѩзиком (4Кл5), ѡбичаєвъ (2Др62), в жидовстѣи ... земли (2Кз384), слиша (2Кр75), риби (4Кл66) та інш.
б) у закінченнях іменників: ангельскїи чини (2Кр85), не оузѧли ... дари (2Др64), не приѩша дари (2Кр77), горки слози (2Кр), товари (4НДXVIII285), риби (ЧКл66), тощо...

...Отже, подібні написання-сплутування засвідчують наявність українскього [и] у XVII-XVIII ст., а не вказують на перевагу звука [ы], як вважав П. Житецький.


Доречі, відмінність українського "и" від російського "ы" мовознавці почали помічати ще ў минулому сторіччі. П. Куліш писав, що в український немає звуку "ы" такого, як у московській (я приводила цитату раніше).
О. Павловський ў своєму "Додатку до ґраматики Малоросійського наріччя" спочатку пише, що "и" в українській вимові загалом твердіша - але він вважає її рівною звуку "ы" і запаречую існування "тону середнього між і та ы":

Олексій Павловський, "Прибавление къ Граматикѣ Малороссійскаго нарѣчія", 1822:
...Вы еще говорите, что буква и у Малороссіянъ произносится нѣсколько мягче, нежели ы; это значитъ, что вы говорите еще больше неопредѣлительно, нежели я. Ибо какой существуетъ средній тон между и и ы? разве только у иностранцевъ, недавно в Россіи живущихъ.


PS Скорочення:
Кр - Керестурський рукопис XVIII ст.
ІР(Ф) - Іспаський літопис XVIII ст.
Др - Дрогобицький рукопис XVIII ст.
Кл - Калуський літопис XVIII ст.
Зб. Сл. 1073 р., 1076 р. - Ізборник Святослава 1073 р. та 1076 р.
Св. Гр. Богосл. - Слово Григорія Богослова XI ст.
Добр. єв. - Добрилово Євангеліє 1164 р.
yitnaechani: (nobu chan)
Мій найулюбленійший момент з китайського фільму "Обіцянка". Самотній Вовк навчає Кунлуна, як досягти "справжньої швидкості".

Я знайшла китайський текст, звуковий файл, транскрипцію та зробила приблизний переклад українською мовою. (На жаль, не знаю, перекладали його вже на українську чи ні.)

(Отут можна прослухати цей уривок в ориґіналі, мандаринською мовою.)

记住,真正的速度是看不见的
就像风起云涌日落月升。
就像你不知道树叶什么时候变黄
婴儿什么时候长出第一颗牙来
就像你不知道什么时候会爱上一个人。

Приблизна транскрипція пін'їн )

"Запам'ятай, справжню швидкість неможливо помітити - як неможливо помітити, коли саме здійнявся дощ, зайшло сонце чи зійшов мясяць. Так само, як ти не можеш чітко усвідомити, коли саме пожовкло листя чи коли саме прорізався твій перший зуб. Так само, як не можеш зрозуміти, ў яку мить ти закохався."
yitnaechani: (Default)
via [livejournal.com profile] ibigdan, [livejournal.com profile] amateur35

Я вражена. Це просто щось ґеніальне. О_о

Charlie Chaplin, "As I Began to Love Myself:

As I began to love myself I found that anguish and emotional suffering
are only warning signs that I was living against my own truth.
Today, I know, this is "AUTHENTICITY".

As I began to love myself I understood how much it can offend somebody
As I try to force my desires on this person,
even though I knew the time was not right and the person was not ready for it,
and even though this person was me.
Today I call it "RESPECT".

As I began to love myself I stopped craving for a different life,
and I could see that everything that surrounded me was inviting me to grow.
Today I call it "MATURITY".

As I began to love myself I understood that at any circumstance,
I am in the right place at the right time,
and everything happens at the exactly right moment.
So I could be calm.
Today I call it "SELF-CONFIDENCE".

Далі )

Profile

yitnaechani: (Default)
yitnaechani

July 2020

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
1920212223 2425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 29th, 2025 01:02 pm
Powered by Dreamwidth Studios