Іноді життя нагадує біг босоніж по безкінечному палаючому полю. На ногах вже згоріла та відросла заново сьома шкіра, а кінця досі немає. І ти дивишся за горизонт та розумієш, що це назавжди, що це неможливо змінити, а можна лише звикнути і терпіти... Така наша людська доля...