yitnaechani | Entries tagged with читаю

Читаю "Слово о князе Владимире" В. Руднева.
Оказывается у славян (у русичей и у поляков) в те времена было распространено многожёнство.

И у Владимира и у его старшего брата Ярополка было несколько жён и наложниц. Например, у Ярополка была жена Рогнеда (она была сосватана за него) и наложница гречанка, взятая в плен при штурме греческого города. Когда Владимир убил Ярополка он их обеих сделал своими наложницами.

А всего у Владимира было 12 сыновей от 5 разных женщин: Святослав - сын древлянки Малфриды; Ярослав, Изяслав, Мстислав и Всеволод - от Рогнеды; Вышеслав - сын варяжки Оловы; Станислав - сын Адели; Станислав - рождённый "чехиней" (тоесть чешкой); Борис и Глеб - считаются сыновьями княгини Анны (хотя есть и другие версии).
Ещё у него был сын по имени Позвизд. Но никаких упоминаний от том, кто его мать, нет.

Ещё считается, что у Владимира было несколько дочерей, но конкретные упоминания есть только про двух: Предславу и Доброгневу.

В. Руднев, "Слово о князе Владимире":

Из дочерей киевского князя мы знаем имена лишь двух - Предславы и Доброгневы. Первую постигла учать ее матери - Рогнеды. К Предславе стал свататься польский король Братислав, но ему отказали. Когда же он захватил с помощью Святополка Окаянного - своего зятя - Киев, то силой взял княгиню в наложницы. Изгнанный из города восставшими киевлянами, Болеслав бежал в свои земли, прихватив с собой Предславу и её сестру Доброгневу.

Ще кілька цитаток. Про вживання "дз" та "дж" в українській мові.

А. А. Москаленко, "Історична фонетика давньоруської і української мови", 1960:

Африката дз͡ українській мові - звук, очевидно, нового походження. ДЗ͡, як відомо, зустрічається переважно на початку слова.
Звук ДЗ͡ в українській мові почав з'являтися не раніше кінця XVI - початку XVII ст. Наприклад: gудзѣки (Акт. книга Полт. гор. ур., I, 141), дзвоны (там же, III, 28), Гандзи (там же, III, 68).

Звук ДЗ͡ зустрічається частіше в діалектах української мови. Наприклад, у гуцульському говорі: дз͡ерно, дз͡візда, одз͡еро, дз͡елений, тощо

...В усій давньоруській писемності нема ніяких слідів звука ДЖ͡. На думку П. Житецького ДЖ͡ з'являється тільки в українській писемності і не раніше кінця XVI - початку XVII ст., в результаті евфонічного посилення Ж через Д.

С. П. Бевзенко, "Українська діалектологія. Фонетика", 1974:

У багатьох південно-східних говорах спостерігається й заступлення африкат /дз͡/, /дз͡'/ відповідними фрикативними свистячими /з/, /з'/: зе́ркало, звоно́к, звін, звінки́й, зюрча́ть, зьо́бати...

Поліські (північноукраїнські) діалекти функціонуванням африкат /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ здебільшого збігаються з українською літературною мовою, хоч у частині з них, зокрема в полісько-волинських та в західній частині правобережнополіських (середньополіських) говорів, ці африкати вживаються дещо частіше. Найчастіше ж африкати /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ виступають в південно-західних діалектах, де маємо майже послідовне (за вийнятком окремих говорів, наприклад, подільскьких) вживання африкати /дж͡/ у дієслівних формах типу хо́джу, си́джу, та у випадках, що збігаються з літературною мовою (останнє торкається також африкат /дз͡/, /дз͡'/)...

...Разом із тим у південно-західних діалектах ширше, ніж у літературній мові, виступають африкати /дж͡/, /дз͡/, /дз͡'/ у питомих слов'янських словах. Так у карпатських говорах, а частково також у галицько-буковинських, ще вужче у волинсько-подільских, африката /дж͡/, крім дієслівних форм I-ої особи однини теперішнього часу типу хо́джу, во́джу, виступає хоч і непослідовно, як рефлекс праслов'янських звукосполук dj у словах типу са́дж͡а (сажа), ме́дж͡а (межа), пр'адж͡, ме́дж͡и, поме́дж͡и (помежи).

Current Mood: geeky
Current Music: Shaxzoda - Layli va Majnun

Праслов'янська	-	Давньоруська	Сучасна українська
[i]	і, и	и [i]	и [ɪ]
[uː]	ъ + і => ъі => ы	ы [ɨ]	и [ɪ]

~~Як відомо, з праслов'янських [i] та [ŏi] ў давньоруській мові сформувалися фонеми "и" та "ы".~~
Updated: Як зауважив пан

aandrusiak, давньоруська "ы" насправді походить від праслов'янського довгого [uː], який поступово втратив свою огубленність.

Але вже ў 11' сторіччі ў південних діалектах давньоруської (від яких пішла українська мова) ці дві фонеми ("и" та "ы") почали "зливатися". Ў пам'ятках тих часів можна помітити перші помилки-переплутування ў вживанні цих літер - так ніби автори не знали, яку саме з двох літер треба вжити. Проте загалом їх було ўсе одно було мало.
Але ў 14' сторіччі кількість таких "переплутувань" збільшилася. Це вже була тенденція. Вважається, що саме ў ті часи фонеми "и" та "ы" об'єдналися в одну фонему.

Отож, давньоруським "и" та "ы" ў сучасній українській відповідає одна літера - "и" . (Відповідність була майже повною доки слова "инший","ирій" та інш. за новим радянським правописом не стали писати через "і".) Сучасна українська "і" загалом сформувалася з давньоруської "ѣ" та "о" ў закритому складі.
Український звук [ɪ] - звучить як щось середнє між "і" [i] та "ы" [ɨ]. en.wikipedia.org/Near-close near-front unrounded vowel

Доречі, такий процес відбувся не тільки в український мові. Ў південнослов'янських мовах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська) також відбулося злиття цих двох фонем. Ў сучасних болгарській та сербській мовах старослов'янским словам "ты", "мы", "рыба", "четыре" відповідають форми "ти", "ми", "риба" та "четири".

А. А. Москаленко, "Історична фонетика давньоруської і української мови", 1960:

...Однак у пам'ятках давньоруської мови з кінця XI і особливо XII ст. зрідка зустрічаються приклади, в яких букви Ы та И уживаються одна замість іншої, тобто позначувані ними звуки починають артикуляційно зближатися. Наприклад:
- плътолюбыя, неправьди, риба, трызны замість плътолюбия, неправьды, рыба, тризны (Зб. Св. 1073 р.)
- пытаниѥ, бити, ти замість питаниѥ, быти, ты (Св. Гр. Богосл. XI ст.)
- осырѣю замість осирѣю (від слова "сирота") (Зб. Св. 1076 р.)
- просыти, съвѣтьныкъ замість просити, съвѣтьникъ (Добр. єв. 1164 р.)
- пустиню, стидяхуся замість пустыню, стыдяхуся (Єв. 1283 р.)

Т. С. Бичкова, "Фонетичні особливості рукописних збірників XVII-XVIII сторіч", 2006:

Перші випадки змішування ы та і на письмі, трапляються ще у страослов'янських пам'ятках: народы - народи (ЄОр. 1зв.), архыстратига (ЄЧПок. 243) та інш. [60, с.101], а від XIV ст. такі випадки широко фіксуються страроукраїнськими пам'ятками.

На наявність злиття [ы] та [и] у XVIII ст. вказує низка особливостей тогочасного правопису. Так літера и широко вживається для позначення етимологічного [ы] у пам'ятках, що походять з різних говіркових територій [55, с.98].

В апокрифічних збірниках XVII-XVIII ст. такі позначення виступають найяскравіше після приголосних у таких позиціях:
а) у корені слова: синȣ (1ІР(Ф)136), ȣмислила (2Др60), навикла (2Др60), ѩзиком (4Кл5), ѡбичаєвъ (2Др62), в жидовстѣи ... земли (2Кз384), слиша (2Кр75), риби (4Кл66) та інш.
б) у закінченнях іменників: ангельскїи чини (2Кр85), не оузѧли ... дари (2Др64), не приѩша дари (2Кр77), горки слози (2Кр), товари (4НДXVIII285), риби (ЧКл66), тощо...

...Отже, подібні написання-сплутування засвідчують наявність українскього [и] у XVII-XVIII ст., а не вказують на перевагу звука [ы], як вважав П. Житецький.

Доречі, відмінність українського "и" від російського "ы" мовознавці почали помічати ще ў минулому сторіччі. П. Куліш писав, що в український немає звуку "ы" такого, як у московській (я приводила цитату раніше).
О. Павловський ў своєму "Додатку до ґраматики Малоросійського наріччя" спочатку пише, що "и" в українській вимові загалом твердіша - але він вважає її рівною звуку "ы" і запаречую існування "тону середнього між і та ы":

Олексій Павловський, "Прибавление къ Граматикѣ Малороссійскаго нарѣчія", 1822:
...Вы еще говорите, что буква и у Малороссіянъ произносится нѣсколько мягче, нежели ы; это значитъ, что вы говорите еще больше неопредѣлительно, нежели я. Ибо какой существуетъ средній тон между и и ы? разве только у иностранцевъ, недавно в Россіи живущихъ.

PS Скорочення:
Кр - Керестурський рукопис XVIII ст.
ІР(Ф) - Іспаський літопис XVIII ст.
Др - Дрогобицький рукопис XVIII ст.
Кл - Калуський літопис XVIII ст.
Зб. Сл. 1073 р., 1076 р. - Ізборник Святослава 1073 р. та 1076 р.
Св. Гр. Богосл. - Слово Григорія Богослова XI ст.
Добр. єв. - Добрилово Євангеліє 1164 р.

Current Mood: geeky
Current Music: Suara - Musou Uta

Надибала ў бібліотеці таку цікаву книжку, "Ділова та розмовна мова XVIII сторіччя (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України)". Ў ній наводяться різні документи тієї епохи: розглядання суперечок та скраг, описи майна та витрат, та інше. Вони цікаві, як з лінґвістичної, так і з історичної точки зору - бо дають приблизне уявлення про те, як розмовляли та жили люди ў ті часи. Я чисто для інтересу оцифрувала та виклала тут кілька з них (нажаль відксерити ўсю книжку я зараз не можу). Вони дають приблизне уявлення про розвиток української - про те, якою вона була за тих часів та як змінилася з тих пір.

AFAICU Ў ті часи в розмовною мовою була українська, а літературною (мовою документів та книжок) - так звана "західноруська".

Тому ў приведених текстах використовуються обидві мови одночасно - враховуючи те, що деякі з них писалися кількома людьми. В одному ж самому тексті можна зустріти, як і "народну" українську форму, так і "офіційну" західноруську.

( Спочатку, кілька слів про цю західноруську... )

Ў цих текстах використовуються специфічні літери зі старослов'янської абетки, які не вживаються ў сучасних слов'янських мовах.

Літера	Назва	Читається	Приклади
Ѣ ѣ	ять	і (у тогочасній українській)	інъквѣзиция, пѣстолетов, публѣчне, термѣнуемъ, Чернѣговъ, залѣзо
Ѡ ѡ	омеґа	о	ѡзеро, ѡтца, ѡвесъ, ѡна
Ѯ ѯ	ксі	кс	оѯамитная, Маѯимъ, Олеѯандровка
Ѳ ѳ	фіта	ф	Ѳедор, Стеѳан, Аѳанасиевъ,
Ѵ ѵ	іжиця	в	Еѵдокия, Кіеѵского
Ѧ ѧ	?	я	іюнѧ, днѧ, обявленіѧ

Також використовується спеціальна літера "и̇̑", яка скоріш за ўсе вимовляється як "ї". Наприклад: Мари̇̑ (Мар'ї), свои̇̑х (своїх), и̇̑хъ (їх), Ориніи̇̑ (Оринії), шии̇̑ (шиї), волніи̇̑ gрунта (вольнії ґрунта).

Для позначання звуку ґ іноді використовується латинська "g" (gрунт) або літеросполучення "кг" (кгрунт, Кгрембельскии).

Літера "и" поруч з іншим голосним вимовляється, як "й" (так само, як і ў давньоруській). Наприклад: Михаило (Михайло), червонии (червоний), приишли (прийшли), тои (той), тощо.

Також пенвий інтерес являє використання літери єр "ъ". В східнослов'янскьих мовах "ъ" та "ь" на той час ўже зазнали редукції, і ў певних позиціях вони не вимовлялися, хоча за правилами тогочасної орфографії їх треба було писати. Тому ў ціх текстах ў деяких словах німа "ъ" пишеться, а ў деяких - автор забуває її поставити.

Опис рухомого та нерухомого майна заарештованого колишнього домонтівського сотника Кіндрата Великоіваненка. 21 серпня 1733.
...Въ комнатѣ съкринь двѣ. Въ едной, болшой, всякое рожное бѣлое плаття, да двѣ одежинѣ: кафтанъ новии мужскии зелении штофовии, да другии женскии, рожевии дуклевии, мало притертий...
...Въ селѣ Дмитровцѣ двор, зъ присадою, левади, в которомъ хата зъ противною коморою, да особливая комора, к которой горѣлки, три кухвѣ, двѣ на палецъ неповнии̇̑, а третая на два палцѣ неповна, да в четветрой кухвѣ горѣлки горѣлки на три корхи, казановъ, винничних два, зъ четирма трубами, и з притрубками черепяними, да пятая труба зламана, салъ свинних двѣ, кухва порожняя горѣлчана, носатка порожняя...
Слідство за скаргою власника села Свідівця Михайла Циганчука на козаків, що ніби захопили його ґрунти. 16 червня 1730.
...Грицко Михно, козакъ села Свѣдовця, в допросѣ сказалъ, что лѣтъ тому будетъ болшъ пятидесят, якъ купилъ gрунт тесть его покоиніи Іван Михно не в подданнаго пана Циганчука Яреми Кривоноса, но в козака Хвеска. I в томъ шлется якъ на козаковъ такъ, і мужиковъ, подданнихъ пана Циганчука;...
Слідство за скаргою старосанжарівської жительки Степаниди Следихи про зґвалтування ґґ дочки, дівчини Євдокії, господарем Григорієм Афанасієвим. 18 червня 1733 року.
...И манисто, Григориемъ Аѳанасиевимъ роzорванъное въ особливомъ мѣстѣ, zниzавши, поишла, zа поzволеніемъ жени Григориевои Ориніи̇̑, до матки своей, и с нею пред урад нш͠ъ, обявляючи zнакъ растълѣния, на кошулѣ имѣющийся...
Розгляд суперечки жителів села Шабалинова Петра Попка та Івана Красненка про криницю біля озера Гнилуші. 20 грудня 1708 рік.
...Такожде, и Василъ Насѣчен, же Хведоренченков дѣд мужик посполитии був, и на вутчинѣ мешкаючи, дан давал з вутчини і изъ ѡзера Гнилиши Которое ѡзеро завладѣл дѣда Василевого Насѣченкового (Василя) Савки Коваля взбѣгъ под час час руи̇̑ни за Днѣпъръ, в деинещину, и так по Савцѣ посѣл Ѳедорченков дѣдъ gрунта вутчицъкие...
Слідство у справі сосницького козака Степанця Михайленка та сотника Павла Омеляновича про ніби безпідставні докори останньому за надужиття владою. 6 лютого 1710.
...не якъ належимо лечъ надмѣру поступаетъ, а іменно не допускаетъ людей укрывжоних до суду полкового Чернѣговского. И хто бы през вырокъ его, сотницкий, мѣлъ з жалобою доехати въ Чернѣговъ, того за поворотомъ одтоль нещадно велить кіямі, и без всякой уваги забывати...
Слідство у справі циган села Юсківців Семена і Мар'ї, що поширювали фальшиві гроші, вироблені жителем села Олександрівки Олексою Кучером, названим братом Семена. 3 січня 1733.
Реєстра витрат на пошиття і оздоблення сотенної корогви та прапора. 1732.

( Read more... )

Current Mood: багато літер
Current Music: Möve to corvette no tatakai

Читаю книжку "Давньоруська мова домонґольскої пори". Виявляється, такі сучасні українські слова, як кут, наймит, митник, вуй, вабити, жадати, подвоїти, ворожити, могутній, кажан, черевик, зозуля та велетень, походять ще з тих часів.

Доречі деякі слова спочатку мали зовсім інше значення. Наприклад, от:

слово	спочатку означало
волога	жир (а в анґлійскій AFAIK навпаки, слово "fat" спочатку означало "вологий", а потім стало означати "жирний, товстий")
вежа	намет
бридкий	гострий, різкий
година	доля
лагодити	догоджати, пестити

Current Mood: geeky
Current Music: 远方的客人请你留下来

Profile

yitnaechani

July 2020

S	M	T	W	T	F	S
			1	2	3	4
5	6	7	8	9	10	11
12	13	14	15	16	17	18
19	20	21	22	23	24	25
26	27	28	29	30	31

Syndicate

Style Credit

Base style: Refried Tablet by zvi and Aaron B. Russell
Theme: Blue Tuesday by forthwritten

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated Jun. 9th, 2025 10:19 am

Pink Martian Girl

Щоденник Афроукраїнки

Entries tagged with читаю

Многожёнство у древних славян

ДЗ та ДЖ

І + Ы => И

Українська мова 18' сторіччя

Слова з давньоруської мови