Pink Martian Girl

Thomas Kasulis, "Japanese Philosophy" - Интересная статья про историю развития философии и религии в Японии. Не очень длинная.
Там в общих чертах рассказывается и про древние анимические культы, и про появление дзен-буддизма, и про становление синтоизма, и про более позднее влияние западной философии.

Я когда-то пыталась найти инфу о том, как формировалось мировозрение японцев, чтобы понять наконец, почему же они так отличаются от нас. Эта статья объяснила хоть и не всё, но суть некоторых явлений таки раскрыла.

Я писала про свою ідею зробити "урок" японської мови на основі діалоґів з аніме. Так як я не знайшла нічого подібного, то я вирішила сама зробити щось ў такому от форматі. Це моя перша спроба. Буде цікаво почути Ваші думки та зауваження з цього приводу. (Тільки не кидайтеся капцями.)

Власне, такий спосіб вдрізняється від звичаних текстів-вправ з підручників лише тим, що ў ньому розглядається діалоґ з відомого фільму. І тим, що ўсіх його учасників - з усіма їхніми емоціями та інтонаціями - можна безпосередньо побачити та почути. IMHO Це робить сприйняття тексту значно легшим.

Отож. Для початку я вирішила взяти діалоґ між Чіхіро та чаклункою Дзенібою - з усім відомої анімешки Хаяо Міядзакі "Сен та Чіхіро ў полоні духів".
Діалоґ не дуже довгий - ўсього 5 хвилин. З усіх персонажів у сцені говорять лише 2: Чіхіро та Дзеніба. Їх мова трошки розрізняється стилістично.

Дзеніба - стара жінка. Тому ў соціальній ієрархії японського суспільства вона стоїть вище ніж Чіхіро та інші персонажі - і це відображається ў її стилі мовлення. Звертаючись до них, вона використовує займенники "anta" та "omae" - так звертаються загалом до молодших або нижчих за статусом. Звертатися так до старших - було б неввічливо. Також вона вживає спеціальні частки "kai" та "sa".
Загалом же Дзеніба говорить досить ввічливо та привітно.

Ў діалоґу трапляютья досить довгі речення: з однорідними членами та підрядними реченнями. Також там зустрічається кілька цікавих дієслівних конструкцій: конструкція мимовільності з дієсловом ちゃう "chau", ў тому числі довга фраза-конструкція 踏み潰しちゃいました "fumi tsubushi chai mashita" ("о ні, здається, я його розчавила") - яка складається з 4 дієслів.

Ў цьому діалоґу трапляються такі цікаві вирази та слова, як:

Написання	Транскрипція	Значення
糸を紡ぐ	ito o tsumugu	прясти прядиво
お茶を入れる	o-cha o ireru	приготувати чай
両親	ryoushin	батьки (обидвоє)
双子	futago	близнюк, близнючка, близнюки
操る	ayatsuru	маніпулювати, контролювати
気が合う	kiga-au	ладнати, бути ў добрих стосунках (з кимось)
しかない	shikanai	нема вибору
客	kyaku	гість, відвідувач
お出で	oide	проходьте, заходьте (старий японський вираз)

Послідовність:
0. Відео-фраґмент або просто звукова доріжка з діалоґом. (Щоб можна було одночасно і читати, і слухати діалоґ.)
1. Потім йде сам діалоґ: японські ієроґліфи, транскрипція ромаджі та український переклад.
2. Пояснення щодо ґраматики. Там вказуються всі діслівні конструкції, вжиті ў діалоґу. Також пояснюються основи ґраматики - для тих, хто до цього не дуже часто стикалися з японською мовою.
3. Розбір речень. Так вказується де, яке слово; і де яку вжито специфічну форму або конструкцію.

( Read more... )

Доброго ранку! В Україні 9:05. Вас вітає радіо "Фантасмаґорія" і його постійна ведуча Юля "Yitnæchani".

Сьогодні ми поговоримо про цікавий японській вираз "ітада кімасу", який японці промовляють перед їжею. Виявляєтья цей вираз з'явився ще ў давні часи, ще коли розмовляли старояпонською - тому сучасні японці не знають, що він означає; так само як сучасні росіяни, наприклад, не розуміють значення своїх виразів "спасибо" та "пожалуйста".



Ўзагалі, я так розумію, це одне з правил японського будизму "не можна забирати чиєсь життя, не вшанувавши його" - забирати чиєсь життя просто так ввжається неправильним. І це ў якійсь мірі стосується і життів тварин та рослин, з яких готують їжу - тому давні японці ніби віддавали їм пошану перед тим, як з'їсти.

lana_svitankova переклала статтю Юкарі Іватані Кейн про те, як слід носити кімоно. Стаття дуже цікава і містить багато різних фактів. :) Як кажуть японці "суґой-суґой-суґой!". ^_^

Всі чули про китайську мову, але мало хто знає, що насправді це не одна мова, а ціла ґрупа мов, які досить сильно відрізняються одна від одної.

Ўсього їх 6: мандаринська, кантонська, шанґхайська, хакка, мін, шянґ та ґан.

Ўсі вони походять від старокитайської мови, яка існувала ў 7-14 сторіччях н.е.
Різні її діалекти стали розвиватися по-різному.
Ў результаті кожна з цих мов одні риси старокитайської зберегла, а інші - втратила. Причому ў кожній з них це відбулося по-своєму.

Наприклад, шанґхайська мова єдина зберегла дзвінкі приголосні, але ў ній зазнала сильного спрощення система тонів. Кантонська зберегла кінцеві приголосні -p, -t, -k; але перестала розрізняти шиплячі та свистячі.

Ўзагалі, найближчою до старокитайської "материнської" мови, і ў цей же самий час найскладнішою з китайських, вважаться мова хакка. Ў ній найскладніша система тонів - цілих 12.
(Для порівняння: ў кантонській - 9, ў мандаринській - 5, а ў шанґхайській - ўзагалі лише 2.)

Кожна з цих мов розповсюджена ў своєму реґіоні Китаю. Вони широко використовуються при повсякденному спілкуванні, але на жаль ў літературі та ЗМІ використовується загалом лише мандаринська. Ўсі інші "пригноблюються".
На 3 китайських мовах: мандаринській, кантонській та шанґхайській записують велику кількість пісень (сучасна поп- та рок-музика), тож ці мови можна ввжати досить популярними.
Становище інших мов - гірше. Вони не мають літературної форми, яка могла б "закріпити" їх використання - тому вони поступово витісняються з різних сфер життя офіційною мандаринською.


Найбільш відомі з китайських мов дві: мандаринська та кантонська. Саме про них і піде мова.

Мандаринська мова росповюджена на півночі Китаю; вона є офіційною мовою КНДР, і використовується ў літературі та ЗМІ. Ў сучасному Китаї вона використовується, як мова міжетнічного спілкування. Також окрема діалектна форма мандаринської (тайванська мандаринська) є офіційною мовою республіки Тайвань.
Кантонська мова використовується ў південному реґіоні Ґуанґдунґ (Кантон). Раніше вона широко використовувалася ў літературі (Південні регіони історично були більш розвинені ў кільтурному плані, ніж північні.) Вона є одною з офіційних мов ў Макао та Синґапурі, і також до недавна - ще й ў Гонґконґу. Також вона є ў якійсь мірі мовою міжетнічного спілкування на півдні Китаю, та мовою китайської діаспори ў світі (Америка, Аўстралія, Єўропа).

Мандаринська та кантонська досить сильно розрізняються:
- фонетично: ў них різна кількість тонів, голосних та кінцевих приголосних (код),
- лексично,
- морфолоґічно: використовуються різні службові частки, різни покажчики часу; і також по-різному використовуються "лічбові слова".


Ось 3 речення, на прикладі яких можна приблизно так зрозуміти, ў чому різниця між цими 2 мовами:

(Якщо ў Вас замість фонетичних символів відображаються квадратики, можете перейти під кат - там ўсе буде ў нормі.)

"Ти хто?":

Мова	Написання	Романізація	Транскрипція IPA
Мандариньска:	你是誰。	ni3 shi4 shei2	[nɪ˨˩˦ ʂɪ˥˩ ʂeɪ͡˧˥]
Кантонська:	你係邊個。	nei5 hai6 bin1go3	[neɪ͡˩˧ ɦɐɪ͡˨ pɪŋ˥go˧]

"Це - їхнє.":

Мова	Написання	Романізація	Транскрипція IPA
Мандариньска:	這是他們的。	zhe4 shi4 ta1men de	[tʂ͡ɤ˥˩ ʂɪ˥˩ tʰa˥ mɤn˨ dɤ˨]
Кантонська:	呢係佢哋嘅。	ni1 hai6 koei5dei6 ge3	[nɪ˥˧ hɐɪ͡˨ kʰøɪ͡˩˧ deɪ͡˩˧ gɛ˧]

( Довге речення сховано під кат, щоб не розтягувати сторінку. )

Як бачите, варіанти речень цими 2 мовами розрізняються фонетично, і письмово, і навіть трошки ґраматично (слово "мій" ў 3-ому реченні).
___

Кантонська мова, зберегла більшу фонетичну схожість із старокитайською мовою, ў той час як мандаринська більше "мутувала" і стала більше відрізнятися від неї. Тому зазвичай слова, запозичені іншими народами з давньокитайської, більш схожі на кантонські, ніж на мандаринські. Порівняйте, наприклад, японські слова, запозичені з давньо- та старокитайської мов; та їх сучасні відповідники:

Звісно, враховуючи фонетичні зміни, які відбулися ў цих мовах. Наприклад, поступовий процес оглушення дзвінких приголосних ў давньокитайській, та перехід p -> h в японській, а також закон відкритого складу.

Слово	Мандаринська		Кантонська		Японська	Значення
第六	di4liu4	[ti˥˩ liy͡˥˩]	dai6luk6	[tɐɪ͡˨ lʊk̚˨]	dairoku	шостий
僕	pu2	[pʰu˧˥]	buk6	[pʊk̚˨]	boku	слуга
西	xi1	[ɕɪ˥]	sai1	[sɐɪ͡˥˧]	sai-, sei-	захід
大学	da4xue2	[ta˥˩ ɕuɤ͡˧˥]	daai6hok6	[taɪ͡˨ ɦɔk̚˨]	daigaku	універсітет
北京	bei3jing1	[peɪ͡˧ ʨɪŋ]	bak1ging1	[pɐk̚˥ kɪŋ˥]	pekin	Пекін
革命家	ge2ming4jia1	[kɤ˧ mɪŋ ʨɪa͡˥˩]	gaak3ming6gaa1	[kak̚˧ mɪŋ˨ ka˥]	kakumeika	революціонер
本	ben3	[pɤn˨˩˦]	bun2	[pʊn˧˥]	hon-, -bon-	книга
北	bei3	[peɪ͡˨˩˦]	bak1	[pɐk̚˥]	hoku- (p -> h)	північ

Отож. Ў чому ж приблизно різниця між кантонською та мандаринською? Розглянемо по пунктах.

0. Загальні відомості про китайські мови
1. Фонетика
1.0. Будова складу ў китайських мовах
1.1. Коди
1.2. Шиплячі та свистячі приголосні
1.3. Тони
1.4. Інші відмінності
2. Морфолоґія та лексика
2.1. Ґраматичні частки
2.2. Часи
2.3. Лексика
2.4. Різне використання "лічбових слів"
2.5. Числівники. Порівняння

( Багато літер та таблиць )

Нещодавно, під час перегляду аніме "Наруто Шіппуден", полізла до Вікіпедії, щоб знайти більше інформації про персонажів. І побачила, що в україномовній вікі панує повний безлад щодо передачі японських імен. В одних випадках використовують систему Гепберна, в інших - Поліванова, а ў третіх - обидві.

Наприклад, бідного Какаші-сенсея в одній самій статті називають то "Гатаке Какаші", то "Хатаке Какасі". Це якийсь жах.

Ўзагалі, як, на Вашу власну думку, слід транслітерувати японські слова та імена? ;) Зи системою Гепберна, Поліванова, чи ўзагалі якось по-іншому?
Як правильіше: Джінчюрікі чи Дзінтюрікі, Гіната чи Хіната, ніндзя чи нінджя?

Наприклад, в en-wiki стверджується, ніби японські 'j', 'ch', 'sh' це не альвеолярні звуки, а альвеоло-палатальні (свистячо-шиплячі).
Я чула свистячо-шиплячі ў адиґейській мові, і можу сказати, що вони не дуже схожі на японські шиплячі.

Японьскі звучать, як звичайні м'які шиплячі. Мені здається, що саме так їх і треба записувати.

Щодо 'h'... Наскількі я розумію, між голосними вона вимовляється як дзвінкий [ɦ], а в усіх інших випадках - як глухий [h]. Тобто "Хіната" та "Хаякава" є сенс писати через "х", а "Конога" та "огайо" - через "г".

AFAIK Голосні 'u' (う) та 'i' (い) - екстра-короткі (як у монґольських). Ў європейських мовах таких звуків немає, тому неосвідченим європейцям іноді може здатися, що ці звуки не вимовляються (хоча це не так). Тому при транслітерації за системою Поліванова ці звуки часто опускають і пишуть "Коске", "Нацке" та "дешьта", замість "Косуке", "Нацуке" та "дешіта". Мене такі речі дуже дратують.