Струмок думок

Сірий асфальт
На ньому розсипані
Шматочки кольорової крейди

Я малюю ними помаранчове сонце,
Щоб воно гріло нас ўзимку
І не давало замерзнути нашим серцям

Я малюю блакитне небо,
Щоб ў ньому літали наші мрії
Бо без мрій люди не можуть жити - як без повітря

Ще намалюю:
Білі хмаринки - це наші думки,
Темні хмарки - це наші печалі

Я намалюю людей різними кольорами,
Бо без людей було б самотньо і сумно
На нашій великій планеті

Намалюю квіти - ще залишилося багато крейди
Червоні, рожеві, фіолетові
Тепер цей світ буде тепло-барвистим

І довгою стиглою зимою людям не буде холодно...