yitnaechani | Українська мова 18' сторіччя

Надибала ў бібліотеці таку цікаву книжку, "Ділова та розмовна мова XVIII сторіччя (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України)". Ў ній наводяться різні документи тієї епохи: розглядання суперечок та скраг, описи майна та витрат, та інше. Вони цікаві, як з лінґвістичної, так і з історичної точки зору - бо дають приблизне уявлення про те, як розмовляли та жили люди ў ті часи. Я чисто для інтересу оцифрувала та виклала тут кілька з них (нажаль відксерити ўсю книжку я зараз не можу). Вони дають приблизне уявлення про розвиток української - про те, якою вона була за тих часів та як змінилася з тих пір.

AFAICU Ў ті часи в розмовною мовою була українська, а літературною (мовою документів та книжок) - так звана "західноруська".

Тому ў приведених текстах використовуються обидві мови одночасно - враховуючи те, що деякі з них писалися кількома людьми. В одному ж самому тексті можна зустріти, як і "народну" українську форму, так і "офіційну" західноруську.

Як відомо, жителі давньої Київській Русі при повсякденному спілкуванні використовували розмовну давньоруську мову, що належала до Східнослов'янської мовної підґрупи (не плутайте з літературною давньоруською, яка зазнала певного впливу Старослов'янської).
Але ў літературі здебільшого використовувалася Старослов'янська (або Староболгарська) - що належала до Південнослов'янської підґрупи, та відрізнялася від розмовної та літературної давньоруської певною низкою рис.

Після розпаду Київської Русі старослов'янську мову продовжували використовувати (ў літературі та документах) ў сформувавшихся Князівстві Литовському та Князівстві Московському. Але в обох цих державах старослов'янська зазнала сильного впливу місцевих (східнослов'янських) діалектів та говірок. Тому ў них сформувалися 2 книжні мови: ў Князівстві Литовському - західноруська, а ў Князівстві Московському - східноруська.

Тому "західноруська", грубо кажучи, являє собою гібрид між українською та старослов'янською. Вона поділяє риси, характерні, як для південнослов'янських так і для східнослов'янських мов. Наприклад тверді фонеми "лъ", "тъ", "цъ", "зъ" там де ў східнослов'янських мають бути м'які "ль", "ть", "ць", "зь". Наприклад
- "двадцатъ" та "знаетъ" замість "двадцять" (як ў сучасній українській) та "знаѥть" (ў літературній давньоруській)
- "отецъ" та "отца" замість "отець" та "оц͠я" (ў давньоруській)
- "волний", "ковалство" та "Василъ" замість "вольний", "ковальство" та "Василь" (хоча ў текстах AFAICU зустрічаються обидві
форми).
- "возму" замість "возьму", та інш.

Ўзагалі, різниця між східнослов'янськими та південнослов'янськими - досить широка тема, і про неї IMHO треба буде росповісти окремо.

Ў цих текстах використовуються специфічні літери зі старослов'янської абетки, які не вживаються ў сучасних слов'янських мовах.

Літера	Назва	Читається	Приклади
Ѣ ѣ	ять	і (у тогочасній українській)	інъквѣзиция, пѣстолетов, публѣчне, термѣнуемъ, Чернѣговъ, залѣзо
Ѡ ѡ	омеґа	о	ѡзеро, ѡтца, ѡвесъ, ѡна
Ѯ ѯ	ксі	кс	оѯамитная, Маѯимъ, Олеѯандровка
Ѳ ѳ	фіта	ф	Ѳедор, Стеѳан, Аѳанасиевъ,
Ѵ ѵ	іжиця	в	Еѵдокия, Кіеѵского
Ѧ ѧ	?	я	іюнѧ, днѧ, обявленіѧ

Також використовується спеціальна літера "и̇̑", яка скоріш за ўсе вимовляється як "ї". Наприклад: Мари̇̑ (Мар'ї), свои̇̑х (своїх), и̇̑хъ (їх), Ориніи̇̑ (Оринії), шии̇̑ (шиї), волніи̇̑ gрунта (вольнії ґрунта).

Для позначання звуку ґ іноді використовується латинська "g" (gрунт) або літеросполучення "кг" (кгрунт, Кгрембельскии).

Літера "и" поруч з іншим голосним вимовляється, як "й" (так само, як і ў давньоруській). Наприклад: Михаило (Михайло), червонии (червоний), приишли (прийшли), тои (той), тощо.

Також пенвий інтерес являє використання літери єр "ъ". В східнослов'янскьих мовах "ъ" та "ь" на той час ўже зазнали редукції, і ў певних позиціях вони не вимовлялися, хоча за правилами тогочасної орфографії їх треба було писати. Тому ў ціх текстах ў деяких словах німа "ъ" пишеться, а ў деяких - автор забуває її поставити.

Опис рухомого та нерухомого майна заарештованого колишнього домонтівського сотника Кіндрата Великоіваненка. 21 серпня 1733.
...Въ комнатѣ съкринь двѣ. Въ едной, болшой, всякое рожное бѣлое плаття, да двѣ одежинѣ: кафтанъ новии мужскии зелении штофовии, да другии женскии, рожевии дуклевии, мало притертий...
...Въ селѣ Дмитровцѣ двор, зъ присадою, левади, в которомъ хата зъ противною коморою, да особливая комора, к которой горѣлки, три кухвѣ, двѣ на палецъ неповнии̇̑, а третая на два палцѣ неповна, да в четветрой кухвѣ горѣлки горѣлки на три корхи, казановъ, винничних два, зъ четирма трубами, и з притрубками черепяними, да пятая труба зламана, салъ свинних двѣ, кухва порожняя горѣлчана, носатка порожняя...
Слідство за скаргою власника села Свідівця Михайла Циганчука на козаків, що ніби захопили його ґрунти. 16 червня 1730.
...Грицко Михно, козакъ села Свѣдовця, в допросѣ сказалъ, что лѣтъ тому будетъ болшъ пятидесят, якъ купилъ gрунт тесть его покоиніи Іван Михно не в подданнаго пана Циганчука Яреми Кривоноса, но в козака Хвеска. I в томъ шлется якъ на козаковъ такъ, і мужиковъ, подданнихъ пана Циганчука;...
Слідство за скаргою старосанжарівської жительки Степаниди Следихи про зґвалтування ґґ дочки, дівчини Євдокії, господарем Григорієм Афанасієвим. 18 червня 1733 року.
...И манисто, Григориемъ Аѳанасиевимъ роzорванъное въ особливомъ мѣстѣ, zниzавши, поишла, zа поzволеніемъ жени Григориевои Ориніи̇̑, до матки своей, и с нею пред урад нш͠ъ, обявляючи zнакъ растълѣния, на кошулѣ имѣющийся...
Розгляд суперечки жителів села Шабалинова Петра Попка та Івана Красненка про криницю біля озера Гнилуші. 20 грудня 1708 рік.
...Такожде, и Василъ Насѣчен, же Хведоренченков дѣд мужик посполитии був, и на вутчинѣ мешкаючи, дан давал з вутчини і изъ ѡзера Гнилиши Которое ѡзеро завладѣл дѣда Василевого Насѣченкового (Василя) Савки Коваля взбѣгъ под час час руи̇̑ни за Днѣпъръ, в деинещину, и так по Савцѣ посѣл Ѳедорченков дѣдъ gрунта вутчицъкие...
Слідство у справі сосницького козака Степанця Михайленка та сотника Павла Омеляновича про ніби безпідставні докори останньому за надужиття владою. 6 лютого 1710.
...не якъ належимо лечъ надмѣру поступаетъ, а іменно не допускаетъ людей укрывжоних до суду полкового Чернѣговского. И хто бы през вырокъ его, сотницкий, мѣлъ з жалобою доехати въ Чернѣговъ, того за поворотомъ одтоль нещадно велить кіямі, и без всякой уваги забывати...
Слідство у справі циган села Юсківців Семена і Мар'ї, що поширювали фальшиві гроші, вироблені жителем села Олександрівки Олексою Кучером, названим братом Семена. 3 січня 1733.
Реєстра витрат на пошиття і оздоблення сотенної корогви та прапора. 1732.

Опис рухомого та нерухомого майна заарештованого колишнього домонтівського сотника Кіндрата Великоіваненка.

21 серпня 1733.
Домонтівська сотенна канцелярія
Переяславського полку

В полковую Переясловскую канцелярию, доношеніе.
Сего, слѣдуючого августа, 21 д., по полученному з полковой Переясловской канцелярии указу, вчинилемъ опис імѣнію стоника домонтовского Кондрата Великоиваненка, в дому его, съколко чего ни есть, все, от мала до велика, зъ тутеишою старшиною моею, и знатними старожилами, козаками, и все порядочно пересмотрѣвши, зъаписавъ. А съколко чего іменно въ ѡнои описѣ на лице показалос, тут же, при доношеніи̇̑, прилагается.
І жену его, Кондрата Великоиваненка, якъ вираженно въ указѣ, под полетичним карауломъ, при доброму приставу, отослалемъ в Переясловль, при листѣ своемъ, писанномъ до старшини полковои переясловскои.
О чомъ да благоволит полковая канцелярия извѣтсна биты.
Семен Криштофоровичъ, сотникъ наказнии домонтовъскии, //

1733 году, августа 21 д.
Переясловского полку, Домонтовскои сотнѣ сотника Кондрата Великоиваненка, ѡпис, съколко въ ѡного сотника імѣется набитковъ, конеи, товару рогатого, и протчего, что в домах его найдуется. А сколко чего іменно, о томъ нижеи сего обстоятелно показанно.
Дворъ со всяким построеніемъ, в котором хат три, свѣтлиця с комнатою, да противная свѣтлиця, а особливая третая хата. В которих образовъ восемъ.
Въ комнатѣ съкринь двѣ. Въ едной, болшой, всякое рожное бѣлое плаття, да двѣ одежинѣ: кафтанъ новии мужскии зелении штофовии, да другии женскии, рожевии дуклевии, мало притертий. Въ другой съкринѣ, меншой, запасокъ нових штаметових 2:, една синяя, другая червоная, да полуштаметових двѣ, една свѣтлозеленая, а другая темнозеленая, штамету червоного поллоктя, поясовъ рябих восемъ, пояс креповии червонии рябий, штучка крашенини блакитной, шовку блакитного лотов зо три, полушокъ давних малих узолъ, килимъ новии блакитнии, мамъеи зеленои, полтори штучки. А особливе двох съкринь, в тои же комнатѣ, - плащъ зелении тузѣнкового сукна, дека новая жовтая, конская, килимъ рябии старий, коцъ новии, спалнии, подушокъ добрихъ три, фляшка цѣновая, въ кварту., кухолъ цѣновии въ кварту, фляшка добрая кришталевая, у полкварти, ладовницъ оружеиних, двѣ, лихтар мосянзовий, очеретина добрая без оправки, шапка чорная оѯамитная старая; зарукавокъ видровии женскии старии, зъ двома чеи(?)прягами сребряними, лудановии, основа пряжи на сукно, чоботи пришии(??) сафяновии, мѣдень. //
Комор двѣ там же, в дворѣ. Въ первой, борошна пшеничного кухов двѣ и ьочок двѣ, житного кухва одна, гречаного куховъ, чотирѣ, пшона полкухви, сира дѣжечка, и фастка, кулбака добрая старая голая, путо желѣзное, конское. Въ другой,: кухва горѣлки повная, да барило горѣлки ягодной, меду патоки полдѣжечки и ящик, кулбака добрая, со всѣмъ убором споряженная, масла дѣжка ушатая, оружя, - мушкетъ, ручниця, и пара пѣстолетов, з оистрами, косъ сѣнокосних двѣ, сковород двѣ, веретено млиновое порплицею, и коробочкою, сало свинное начатое, одно, осятер вялии, лихтар мосянзовии, крашенини штучка блакитной, чоботи новии̇̑, сафяновии̇̑, смушковъ ягнячих бѣлих чинних, пять, сакви добрии̇̑ ремѣніе, шалки болшіе мѣднии̇̑, подосковъ возковъ два, прядива кругъ, подушечка кулбачная порожняя козлина чорная новая, футро пупковое сѣпѣковое старое:, футро сѣрое старое москов:., овчинъ двѣ чиннихъ, чтобот 2 парѣ яловичих нових, топор теселскии, корякъ мѣдний въ кварту, шкур двѣ яловичихх чинних, да шматковъ 2: шкури чинной, сверделъ палечнии, сокира одна, подковъ конскихх двѣ парѣ, съкриня невеликая, з ложками и тарѣлками, соли кримки полкухви. // На верху тоеи же комори,: таша крамовая одна, прядива два криги, болших, вовни кудѣлъ, сто, и чотирѣ, лону повѣсомъ шестъ, овчина чинная, одна, мисокъ болших зелених чотирѣ, горшковъ новихъ шестъ, гладушовъ дванадцатъ.
Въ том же дворѣ,: будокъ двѣ возових, ездних, палуб оденъ, возовъ простих глабчастих, два, да драбинчастих два, а третии розобрании. Комора в ряду на мѣстѣ, въ которой соли кримки, три кухвѣ, бочка одна, и засѣкъ повенъ, кухва порожняя горѣлчана, риби вялои, восемъ головъ, без осми верговъ.
Въ селѣ Дмитровцѣ двор, зъ присадою, левади, в которомъ хата зъ противною коморою, да особливая комора, к которой горѣлки, три кухвѣ, двѣ на палецъ неповнии̇̑, а третая на два палцѣ неповна, да в четветрой кухвѣ горѣлки горѣлки на три корхи, казановъ, винничних два, зъ четирма трубами, и з притрубками черепяними, да пятая труба зламана, салъ свинних двѣ, кухва порожняя горѣлчана, носатка порожняя. В том же дворѣ винниця, со всякими к неи посудами, пустая. Да при том же дворѣ свинеи 10, гусеи девятеро, утокъ з утятами, восмеро, індиковъ чотирѣ. //
На рецѣ Днепрѣ імѣется, млинъ лоддянии, і половина ступника.
Конеи при дворѣ четверо, а в стадѣ осмеро, ітого 12.
Товару рогатого, воловъ и коровъ, при стадѣ молодого товару, четверо, да в селѣ Дмитровцѣ воловъ, восем, въ чередѣ ходитъ коровъ телятних три, да яловиця одна, ітого, штукъ 19.
Семенъ Криштофоровичъ, сотникъ наказънии домонътовъскии.
Вмѣсто атамана домонтовского Кирила Зуенка, Федера Згонная, воита тамошнего, по ихъ прошенію, я, Васил Григоріевич, подписался.
Вмѣсто старожилих козаковъ, Лаврѣна Бакая, Омеляна Проскурнѣ, Самоила Казни, по их прошенію, Іванъ Новодводворскии, писар сотеннии, подписался.

Слідство за скаргою власника села Свидівця Михаила Циганчука на козаків, що ніби захопили його ґрунти.

Кобизька сотенна канцелярія
Кии̇̑вського полку

Року тисяча сѣмъсотъ тридцятого, мсц͠я іюня: 16 дня,
По присланному к намъ, нижеи подписаннимъ, указу велможного его млс͠ты добродѣя пна Якова Лизогуба, ѡбознаго воискового енералнаго, веленно, по челомъбиттю полку Кіеѵского воискового товариша Михаила Циганчука, зъехати полку Кіеѵского, сотнѣ Кобизкои, в маетность его, Циганчука, в село Свѣдовець, ѡ завладѣніи̇̑ gрунта і поля козаками державского в самую сущую правду учинит слѣдствіе і ѡное, заруча, присилат с мнѣніемъ в Енералную воисковую канцелярію:.
І ми, по тому его велможности указу, пріехавши в село Свѣдовець, сотнѣ Кобизкои, слѣдствіе ѡбо всемъ чинили, якими gрунтами і полями козаки того села завладѣли, і владѣют, почему, і якъ давно. Ѡ томъ ѡ томъ нижеи сего в допросах значить.
Іван Пѣнчукъ, козакъ сотнѣ Кобизкои, села Свѣдовця, допрошованъ, а в допросѣ своемъ сказалъ, что лѣтъ тому будетъ болшеи трицяти, еще за полковника Мокіеѵского, якъ ѡнъ Пѣнчукъ, приишолъ з Кобижчи на житло в село Свѣдовець, і поселился на вигонѣ, на волномъ мѣсцю, зъ повеленія козаковъ, а не па пустовскомъ крунтѣ, і не на державскомъ, понеже еще в ту пору тому селу Свѣдовцю державцѣ не било. На что імѣетъ свѣдителей. А поля в его, Пѣнчука, пустовского нѣякого не имѣетъся, кромѣ ѡднои ниви, которую тепер уступил. Подданнимъ ѡн, Пѣнчукъ, нѣ в кого за прежнихъ державцов, такъ и за нинѣшнаго пана Циганчука, не бивал і не мужиковалъ і в томъ шлетъся на козаковъ і на мужиков того ж села. А служил ѡн козакомъ годовъ сѣмънадцят і в разнихъ походахъ билъ. І ѡ томъ зъсилается на свѣдетелеи.
К сему допросу вмѣсто Ивана Пинчука, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села Свидовця, по прошению его, я, поп того жъ села Ѡнисиѳор Кругловскии, руку приложил. //
Грицко Михно, козакъ села Свѣдовця, в допросѣ сказалъ, что лѣтъ тому будетъ болшъ пятидесят, якъ купилъ gрунт тесть его покоиніи Іван Михно не в подданнаго пана Циганчука Яреми Кривоноса, но в козака Хвеска. I в томъ шлется якъ на козаковъ такъ, і мужиковъ, подданнихъ пана Циганчука;.
Вмѣсто Грицка Михна, по его прошенію, к сему допросу я, Іван Лахневичъ, писар сотенній кобизкій, подписался.
Аврамъ Добреля допросомъ показалъ, что лѣтъ тому будетъ тридцят сѣмъ, якъ приишол в село Свѣдовець з Кобижчи, на волном мѣсцу поселился, понеже еще в ту пору мало мало людеи било, да й и державцѣ тому селу не било. А пустовского нѣякого в его gрунта не имѣетъся.
К сему допросу вмѣсто Авраама Добрелѣ, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села Свидовъця, по прошению его, я, поп того жъ села Ѡнисиѳор Кругловскии, руку приложил.
Леско Плющъ, козакъ, допросомъ показалъ, чти прадѣдь і дѣдъ его, уже тому лѣтъ естъ на полтораста, заняли gрунта волніе, за держави еще лядскои, в селѣ Свѣдовцѣ, а не державское і пустовское. Ѡ чомъ шлется якъ на козаковъ, такъ и на подданнихъ его, пн͠а Циганчука, мужиковъ.
Вмѣсто Леска Плюща, по его прошенію, к сему допросу я, Іван Лахневичъ, писар сотенній кобизкій, подписался.
Лукян Добреля в допросѣ сказалъ, что лѣтъ будетъ з двадцят, якъ занимал мѣсце волное, за Коровки, полковника, еще не за держави пана Циганчука, но за держави полковника Коровки. И нѣкуди его, Добрелѣ, не зачипал. I служит з того gрунта козацко и по сюю пору;.
К сему допросу вмѣсто Лукъяна Добрелѣ, козака сотнѣ Кобизъкои, жителя села Свидовъця, по прошению, я, поя того ж села Ѡнисиѳор Кругловъскии, руку приложил. //
Денис Кислии, козакъ, допросомъ сказалъ, что лѣтъ тому будетъ двадцят три, якъ занял, за Коровки, полковника, мѣсцсе пустовское в селѣ Свѣдовцѣ, еще за державѣ полковника Коровъки і ни ѡномъ, козацко службу ѡтбувалъ.
Вмѣсто Дениса Кислого, по его прошенію, к сему допросу я, Іван Лахневичъ, писар кобизкій, подписался.
Петро Коцюба, козакъ, допросомъ показалъ, что занял ѡн gрунт, за полковника Коровки волній і на ѡномъ козацкую службу ѡтгбуваетъ. I тому імѣетъся двадцят еден год ;.
К сему допросу вмисто Петра Коцюби, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села Свидовъця, по прошению его, я, поп того ж села Свидовъця Ѡнисиѳор Кругловъскии, руку приложилъ.
Павелъ Супруненко допросомъ показалъ, что лѣтъ тому будетъ болшъ тридцяти, за полковника Мокіеѵского, занял gрунтъ пустовскій з полемъ, і за ѡнии козацкую службу ѡдбуваетъ(.
Вмѣсто Павла Супруна, по его прошенію, я, Иванъ Лахневичъ, писар кобизкій, к сему допросу подписался.
Стефан Стрѣлець допросомъ показалъ, что служил ѡн при ѡтцу суплѣкуючаго зъ дѣтска , і ѡтходячи ѡт него, купил gрунтъ в ѡтца суплѣкуючаго за копу, на что імѣетъ свѣдителеи. I на томъ gруптѣ козацкую службу ѡтбуваетъ;.
К сему допросу вмѣсто СтеѲана Стрелця, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села Свидовъця, по прошению его, я, поп того} ж села Ѡнисиѳор Кругловъским, руку приложил.
Трофимъ Пинчукъ допросомъ показалъ, что ѡн не в подданнаго пана Циганчука Ѳедора Скрипки купил gрунтъ, но в попа того ж села ѡтца Ѡнисиѳора Круглевского;, на что і купчую мѣетъ.
Вмѣсто Трофима Пѣнчука, по его прошенію, к сему допросу я, Иван Лахневичъ, писар кобизкій, подписался;. //
Стефанъ Слишевскій, козакъ, допросомъ показалъ, что ѡн купилъ gрунтъ не в подданнаго Михаила Леики, но в священика того ж села Ѡнисиѳора Круглевского, на что імѣетъ і купчую;.
К сему допросу вмѣсто Стеѳана Слишевскаго, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села Свидовъця, я, попъ того жъ села Ѡнисиѳор Кругловъскии, руку приложил.
Михаило Руденкій, козакъ, допросомъ показалъ, что gрунтъ купилъ козацкій, волній, в священника того ж села Свѣдовця ѡтца Ѡнисиѳор, а не мужицкій, и пустовскій. А за тот gрунтъ далъ рубля. На что імѣетъ і купчую.
Вмѣсто Михаила Руденкаго, по его прошенію, я, Иван Лахневичъ, писар кобизкій, к сему допросу подписался.
Павло Бойко, козакъ, допросомъ показалъ, что будетъ тому лѣтъ десят, якъ купилъ gрунть в попа тамошнего за чтири на дцять золотих. На что імѣетъ і купчую;.
К сему допросу Павъла Боика, козака сотнѣ Кобизкои, жителя села села Свидовця, я, поп того жъ села Ѡнисиѳор Кругловъскии, руку приложилъ.
І по сихъ всѣхъ вишше писаннихъ допроснихъ пунктахъ прдеставленни были пред нами, нижеи ѡзначенними, свѣдителѣ, такъ атаманъ с козаками, яко і воитъ зъ мужиками, того ж села, которіе сознали под совистію дш͠и своей, что Іван Пѣнчукъ, Грицко Михно, Аврамъ Добреля, Денис Кислии, Петро Коцюба, Павло Супруненко, Леско Плющъ, козаки, в допросахъ свои̇̑хъ показали самую сущую правду, і позаходили в Свѣдовець не за держави пана Циганчука, но за держави полковника Мокіеѵского и Коровки, а поселилис на волнихъ gрунтахъ і ис тихъ gрунтовъ козацкіе повинности ѡтбували и ѡтбувают;. А Степан Стрѣлець, Трохимъ Пѣнчукъ, Стефан Слишевскій, Михаило Руденкій, Павло Боико, покупили gрунта в попа того села Свѣдовця Ѡнисиѳора // Ѡнисиѳора Круглевского мужицкіе, імѣютъ на ѡние мѣсця ѡт его, попа, данніе імъ купчіе, за рукою Круглевского, кроме Стефана Стрѣлъця, которій в покоиного ѡтца суплікуючаго за копу купил gрунтъ, ѡ чомъ созналъ доброволне Евфимъ Циганчукъ». І ми, нижаишіе, по такому іхъ, атамана Стефана Супруна з козаками, і воита Назара Сахна з мужиками, свѣдителству, а барзѣй уважаючи помъянутихъ Козаков Івана Пѣнчука с товарищи давное поселеніе, і заимище волнихъ мѣстць, в якомъ селѣ, почитат, ѡтци і дѣди іхъ первіе, з пустовких мѣстъ вступат имъ приказат не дерзалиТ но до звирхнѣишои власти і разсужденія подаемъ;. А Трохимъ Пѣнчукъ, Стефан Слишевскій, Михаило Руденкій( Павло Боико, владѣюш gрунтами по купчимъ, даннимъ імъ ѡд тамошнего попа свѣдовского Ѡнисиѳора. В томъ ему, челомъбитчику, іскат на вишше помъянутому попу Ѡнисифору Круглевскому. Которіе жъ козаки покупили і давно завладели, за держави ѡтца челомъбитчикового;, в мужиковъ его gрунта, яко то Ярмола Коцюба, Федор Пѣнчук, Корнѣй Левушко, Леско Легкодухъ, Демъко Талалаи, Михаило Тимошенко;, тимъ, по слѣдствію і по сознаттю людскому, велѣлисмо уступит. І уступили. Толко би продавци помъянутихъ gрунтовъ денги імъ поворочали. І в томъ всемъ до волѣ і високаго разсужденія ясневелможного его мл͠сты добродѣя пана гетмана сіє наше слѣдствіе, за руками нашими ж, въ Енералную воисковую канцелярію подаемъ.
Ѳедоръ Ханенко, ѡбознии полку у Кіеѵского.
Василии Лазаревичъ, канцеллярист войсковии.//

1730 году, іюня 16 дня
Ми, ніжей іменованніе Кісѵгкогіо полку, Кобизкои сотнѣ, села Свѣдовця атаманъ с товаристмомъ;, чинимъ вѣдомо сімъ нашимъ свѣдителством, нижеи вираженнии· козаки села Свѣдовця от килка лѣтъ і за якого полковника владѣнія, ѡбрѣтаютъся ѡномъ селѣ на життю, з дѣдовъ і ѡтцевъ свои̇̑х, нижеи сего явствует. ·.
Іван Пѣнчукъ приишолъ, з Кобижчи в село Свѣдовец в голоднии рукъ, чему імѣетъ лѣтъ болше тридцяти, за владѣнія полковника Мокіеѵского. А gрунтъ занял волнии, понеже в то времъя ѡному селу державци не било.
Грицко Михно живет на gрунтѣ, купленномъ, козацкомъ, тестемъ его Іваномъ Михном. Α куплѣ тои імѣетъся лѣтъ болшеи пятидесяти, за владѣнія полковника старого Волского.
Аврама Добрелѣ ѡтець Іванъ Добреля пришол зъ Кобижчи в село Свѣдовець прежде головного року, і тому дѣется лѣтъ тридцят сѣмъ лѣтъ. Α сѣлъ себѣ на волномъ gрунтѣ;. А державное до того села не було, за владѣнія полковника Макіевского;.
Леска Плюща прадѣдъ занималъ волніи̇̑ gрунта въ ѡномъ селѣ Свѣдовцѣ, і тому імѣется лѣтъ на полтораста, за владѣнія еще лядского. На которихъ gрунтахъ, ѡт прадѣда, дѣдъ і ѡтець ѡній Леско мешкаеют;.
Лукянъ Добреля зъ Кобижчи приишли з братами въ ѡное село на житте і заняли gрунтъ волний за владѣнія полковника Ѳеодора Волского. А державци до ѡного села не було;.
Денис Кислии приишол з Кобижчи въ ѡное село на житте і сѣлъ на волномъ gрунтѣ. А прежде жил жил козакъ, по прозванію Жеребило, на томъ же волномъ gрунтѣ, і томѵ дѣетъся лѣтъ болшеи двадцяти, за владѣнія полковника Ѳеодора Волского. Α державцѣ в тот часъ до ѡного села не било;.
Петро Коцюба приишол зъ Кобижчи въ ѡное село Свѣдовець на житте і занял gрунтъ волній, за владѣнія полковника Ѳеодора Волского. Α державцѣ до ѡного села не било. I тому дѣется лѣтъ дваі еден годъ;.
Павел Супруненко з Кобижчи приишол в село Свѣдовець на житте і занял gрунтъ пустовскій, за владѣнія полковника Мокіеѵского.А державцѣ до того села не було. І тому імѣетъся лѣтъ болшеи тридцяти.
І такое свое, вишше прописанное, наше свѣдителство под совѣстію души своея сознаемъ:. І на томъ, для лучшаго достовѣрія, руками своиміи, крестоми святими, подписуємся;.
Атаман Степанъ Супр. // Агаманъ Стефанъ Супрун.
Павелъ Дутій, Лазолъ Борисъ, Кирикъ Левушко, Яцко Плиска, Іван Добреля. Хведор Кузменко;. Яцко Супрунъ. Іван, ковал, Гриценко. Яцко Небескии. Ігнат Павленко. Іван Плющъ, Грицко Слива.
Вмѣсто више писаннихъ. атамана свѣдовского с товариствомъ, по ихъ прошенію, к сему свѣдителству я, Іван Лахневичъ, писар сотенній кобизкии, подписался.

Слідство за скаргою старосанжарівської жительки Степаниди Следихи про зґвалтування ґґ дочки, дівчини Євдокії, господарем Григорієм Афанасієвим. 18 червня 1733 року.

Старосанжарівська сотенна канцелярія Полтавського полку.

Року 1733, іюнѧ днѧ ... .
Пред насъ, нижей подписавъшиися урад, ставъши очевистъне, дѣвчина Еѵдокия, Следенъкова дочеръ, z матъкою своею Стефанидою Следихою, дѣло, бг͠у мерzъкое, и людемъ неужитое, пълачливе мовила,
Сего іюнѧ числа ... , ополуднѣ, господар ей Григорий Аѳанасиевъ, zапомнѣвъши стърах бж͠ий, въ коморѣ своей оную zаперши, едно страхомъ и битиемъ, другое ласкателствомъ и обманою, давъши копейку денегъ, дѣвъстъво еѧ пополненѧмъ телесного грѣха растлилъ. Которая ж дѣвчина, вишедши ис комори, якобы жалосне тамо, близ комори, работающимъ тертичникамъ тое zло дѣло оzнаимила. И манисто, Григориемъ Аѳанасиевимъ роzорванъное въ особливомъ мѣстѣ, zниzавши, поишла, zа поzволеніемъ жени Григориевои Ориніи̇̑, до матки своей, и с нею пред урад нш͠ъ, обявляючи zнакъ растълѣния, на кошулѣ имѣющийся.
Мы теди, старшина, вислухавъши от оzначеънои дѣвчини помянутую жалобу, реченъного Григория въ отвѣтъ на ратушу Старосанжаровъскую приzвали, и противъ више писанъного спрашивали.
Которий отвѣтовалъ симъ;. Хоча й, де, онъ и спалъ того днѧ въ той коморѣ, и служебницу свою, Следенъкову дочер, что дитину его, тѣшачи, напрасно побила, вдарилъ по шии̇̑, и манисто уворвалъ; однакъ ничего zлого к ней чинити не касалася. Но то все якобы z гнѣву (:же, мовит, побилъ:) оная z маткою своею, направедно на него, де, zмисливши, донесли.
Вишъ мененнаѧ же Евъдокия z матъкою своею, при обявленъной жалобѣ своей крѣплячися, во свѣдителство Василя Паламара, и Федора zаи̇̑ченъка, тертичников старосанжаровъских, которіе тамо, у чотирѣ ступенѣ от комори, работали, поставила;.
Якие при допъросѣ соzнали: "Любо, де, мы работали тамо, неподалецѣ от комори, того числа чрез увес день, только никоторих криковъ, и обявленіѧ от помянотои дѣвчини Еѵдокии̇̑ грѣховъного беззаконіѧ не чули, и нѣмало о семъ иzвѣстнъни;".
По такому же покаzанъной дѣвчини доношению, и мененного Григория отвѣту, да и по людскимъ свѣдительствамъ, поzналисмо мененъной челомбитници мало неправости, однакъ Григорию Аѳанасиеву, // при обявленію кошулѣ растлѣнного zнаку, самою существенною правъдою повелѣли, z обовяzъкою дш͠евніѧ совѣсти, сознати:.
Которий хоча и под клятъвою дш͠евъною приzънавалъ к тому ж себе непривинъну быти;, но потомъ, мало погодя, стужающой его безпрестанъно намѣненъной матъки Еѵдошинои, zа лишеніе дв͠стъва дочери̇̑ ея повинилсѧ денъгами ея уконътентовать. И zаплативъши ей требующое число денегъ, именъно двадцять чотири рубли; пред урадом нш͠имъ погодилисѧ, и во вѣчъніе времена zа тое зъ обохъ сторон, еден другаго одолжилися болшъ не турбовати. На чомъ сами межи собою и росписалися.
Что мы, урад, доброволное их иz собою примиреніе учувъши:, велѣлисмо сие на ратуши нш͠ои Старосанжаровскои zаписати: и печатию обикълою городовою, и подписомъ рукъ нш͠ихъ старшинских ствердити:.
Року и днѧ вишъ писаннихъ.
Накаzний старосанжаровъский сотъник Тарас Юращенко.
Городовии атаманъ Динисъ Сачавецъ.
Войт мѣский Семен Хоменко.

Розгляд суперечки жителів села Шабалинова Петра Попка і Івана Красненка про криницю біля озера Гнилуші. 20 грудня 1708.

Новомлинська сотенна канцелярія Ніжинського полку

Року #аѱѳ͠ [1709], мсця декамрия, к͠ [20] числа
Пред нами, урядом Шабалиновскимъ, Яковом Брежанским, старостою, Семену Потѣику, воиту,и пред Ѳедором Михаиленком, висланим ѡт пана сотника новомлинского, также и при товариству сотнѣ Новомлинскои, — Ивану Покотиленку, атаману, Семену Киленко, Матвѣю Варавенку, Лаврѣну Демяненку , и много на тот час людеи будучихъ ставши пред нас ѡчевисто, Петро Попко, из Иваном Красненким, прекладали нам скаргу в заводѣ своем,за криницю, ѡтнятую ѡт Попъка через Ивана Красненка, лежачую межи gрунтами его милости п:͠. сотника глуховского, на сѣножати, Попъковои власнои купленои Котор[у]ю то криницю привлащивши, до ѡзера Гнилуши, и заживал вмѣсто своей криницѣ чрез килконадцят Лѣтъ Зачим Попко, сталъ упоминатис въ ѡную криницю, и припозвал Ивана Красненка пред нас, вряд више ѡписаннии
Що ми вислухавши, ѡбои̇̑хъ сторон, и расмотрѣвши положеня ѡнои криницѣ, же неслушъно завладѣлъ:, присудилисмо Красному, аби не впирался в криницю
Що ѡн не слухавши, в болшую турбацию и и завод вадлся, и поднявши ѡт пана сотника новомлинского висланого вишъ реченного и людеи шабалиновских для разсмотреня ѡнои криницѣ
Що ѡглядѣвши, ѡнои криницѣ, повѣдали ему, жеби не втручался болшъ в ѡную криницѣ, бо неслушне ѡтпирав Попка
И на которих людеи здавался Красненко, н тии̇̑ признали на его ж, же неправдиве впирается Которих по имени термѣнуем. Первѣи Моисѣи Заворотнии, Миско Гарасименко, в которого и озеро в зяставѣ було, без криниць, не такъ, якъ Краснии,— чужий криницѣ завладѣл бил при ѡзеру Гнилуши. На що и Грицько Ѳедоренченко, сознал, же ѡ криницях не свѣдом Тут же и сторони ѡзера Гнилуши тии̇̑ жі свѣдители виш менованнии̇̑ сознают по словеси виш реченному. Такожде, и Василъ Насѣчен, же Хведоренченков дѣд мужик посполитии був, и на вутчинѣ мешкаючи, дан давал з вутчини і изъ ѡзера Гнилиши Которое ѡзеро завладѣл дѣда Василевого Насѣченкового (Василя) Савки Коваля взбѣгъ под час час руи̇̑ни за Днѣпъръ, в деинещину, и так по Савцѣ посѣл Ѳедорченков дѣдъ gрунта вутчицъкие. А и тот Савка Ковал мужик посполитии бул и належитии даток, ѡт ѡтъчини дан, давал
Що ми, више речении вряд, вислухавши ωбои̇̑х сторон, и присудили имъ, жеби болшъ не турбовалис
И записали при людех зацъних вѣри годних веш писанних, в року и дня виш писанного;.
Ѳедор Михайлович, товаришъ сотнѣ Новомлинской. Я, Иван Стефанович, писар новомлинскій, вмѣсто его руку свою подписал. //
Інъквѣзиция на озеро и по криницѣ, въ Шабалиновѣ будучие, виведенная новомлинскими висланъними.