![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
yitnaechaniНещодавно, під час перегляду аніме "Наруто Шіппуден", полізла до Вікіпедії, щоб знайти більше інформації про персонажів. І побачила, що в україномовній вікі панує повний безлад щодо передачі японських імен. В одних випадках використовують систему Гепберна, в інших - Поліванова, а ў третіх - обидві.
Наприклад, бідного Какаші-сенсея в одній самій статті називають то "Гатаке Какаші", то "Хатаке Какасі". Це якийсь жах.
Ўзагалі, як, на Вашу власну думку, слід транслітерувати японські слова та імена? ;) Зи системою Гепберна, Поліванова, чи ўзагалі якось по-іншому?
Як правильіше: Джінчюрікі чи Дзінтюрікі, Гіната чи Хіната, ніндзя чи нінджя?
Наприклад, в en-wiki стверджується, ніби японські 'j', 'ch', 'sh' це не альвеолярні звуки, а альвеоло-палатальні (свистячо-шиплячі).
Я чула свистячо-шиплячі ў адиґейській мові, і можу сказати, що вони не дуже схожі на японські шиплячі.
Японьскі звучать, як звичайні м'які шиплячі. Мені здається, що саме так їх і треба записувати.
Щодо 'h'... Наскількі я розумію, між голосними вона вимовляється як дзвінкий [ɦ], а в усіх інших випадках - як глухий [h]. Тобто "Хіната" та "Хаякава" є сенс писати через "х", а "Конога" та "огайо" - через "г".
AFAIK Голосні 'u' (う) та 'i' (い) - екстра-короткі (як у монґольських). Ў європейських мовах таких звуків немає, тому неосвідченим європейцям іноді може здатися, що ці звуки не вимовляються (хоча це не так). Тому при транслітерації за системою Поліванова ці звуки часто опускають і пишуть "Коске", "Нацке" та "дешьта", замість "Косуке", "Нацуке" та "дешіта". Мене такі речі дуже дратують.
Наприклад, бідного Какаші-сенсея в одній самій статті називають то "Гатаке Какаші", то "Хатаке Какасі". Це якийсь жах.
Ўзагалі, як, на Вашу власну думку, слід транслітерувати японські слова та імена? ;) Зи системою Гепберна, Поліванова, чи ўзагалі якось по-іншому?
Як правильіше: Джінчюрікі чи Дзінтюрікі, Гіната чи Хіната, ніндзя чи нінджя?
Наприклад, в en-wiki стверджується, ніби японські 'j', 'ch', 'sh' це не альвеолярні звуки, а альвеоло-палатальні (свистячо-шиплячі).
Я чула свистячо-шиплячі ў адиґейській мові, і можу сказати, що вони не дуже схожі на японські шиплячі.
Японьскі звучать, як звичайні м'які шиплячі. Мені здається, що саме так їх і треба записувати.
Щодо 'h'... Наскількі я розумію, між голосними вона вимовляється як дзвінкий [ɦ], а в усіх інших випадках - як глухий [h]. Тобто "Хіната" та "Хаякава" є сенс писати через "х", а "Конога" та "огайо" - через "г".
AFAIK Голосні 'u' (う) та 'i' (い) - екстра-короткі (як у монґольських). Ў європейських мовах таких звуків немає, тому неосвідченим європейцям іноді може здатися, що ці звуки не вимовляються (хоча це не так). Тому при транслітерації за системою Поліванова ці звуки часто опускають і пишуть "Коске", "Нацке" та "дешьта", замість "Косуке", "Нацуке" та "дешіта". Мене такі речі дуже дратують.
